Судова практика
Посягання на життя працівника правоохоронного органу вважається закінченим із моменту вчинення замаху незалежно від настання будь-яких наслідків
11 серпня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 446/838/21 задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши, що розмежовуючи посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК) та погрозу вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків (ст. 345 КК), варто враховувати, що для погрози не характерне вчинення дій, які безпосередньо спрямовані на вчинення умисного вбивства потерпілого. Постріл із рушниці в бік працівника правоохоронного органу свідчить про те, що обвинувачений розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції, а його дії підлягають кваліфікації за ст. 348 КК.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 240-1, ч. 2 ст. 263, ч. 1 ст. 345 КК.
Орган досудового розслідування інкримінував фігуранту вчинення злочину, передбаченого ст. 348 КК (замах на вбивство працівників правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цими працівниками службових обов’язків), за таких обставин.
Керуючи автомобілем в стані алкогольного сп’яніння, фігурант порушив Правила дорожнього руху та не виконав законні вимоги про зупинку транспортного засобу інспектора та почав втікати на цьому транспортному засобі. В подальшому фігурант зупинив свій автомобіль, вийшов з нього, взяв із собою мисливську рушницю та почав втікати від працівників поліції у бік поля. Під час переслідування фігурант із мисливської гладкоствольної рушниці, зарядженої патронами 12 калібру, здійснив два постріли в напрямку інспекторів.
У вироку місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перекваліфікував дії фігуранта зі ст. 348 КК на ч. 1 ст. 345 КК (погроза вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків).
У касаційній скарзі прокурор стверджував, що фігурант вчинив замах на вбивство працівників правоохоронного органу, а тому його дії слід кваліфікувати за ст. 348 КК.
Верховний Суд, що для кримінально караної погрози вбивством не характерне вчинення дій, безпосередньо спрямованих на вчинення вбивства. Фігурант здійснив постріли з рушниці (вогнепальної зброї), тобто розпочав реалізацію наміру на вбивство працівників поліції.
В ухвалі апеляційного суду йдеться про те, що відсутність у працівників поліції будь-яких тілесних ушкоджень чи поранень свідчить про відсутність наміру фігуранта позбавити життя потерпілих.
Однак таке твердження суду апеляційної інстанції не відповідає змісту ст. 348 КК (у випадку вчинення цього злочину у формі замаху на вбивство), конструкція якої спрямована на кримінально-правову охорону життя працівників правоохоронного органу незалежно від наявності у них тілесних ушкоджень за результатами заподіяного щодо них діяння.
Колегія суддів касаційного суду наголосила, слід чітко розмежовувати відмінність між погрозою вбивством та замахом на вбивство. Адже для погрози вбивством характерні дії, що полягають у висловленні наміру реалізувати таку погрозу, без вчинення безпосередніх дій, які становлять собою посягання на життя, тобто вже безпосередньо спрямовані на реалізацію такої погрози.
Вчинення будь яких дій, що спрямовані на реалізацію наміру позбавлення життя іншої особи слід оцінювати не як погрозу вбивством, а як замах на вбивство.
Підготував Леонід Лазебний
