Потерпілий має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної затягуванням страховиком виплати відшкодування

Велика Палата Верховного Суду підтвердила власний правовий висновок щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов’язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення страхового відшкодування в межах річного строку. 

11 грудня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 465/4287/15 за позовом потерпілого у ДТП до ПрАТ «УПСК» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди.

У червні 2015 р. потерпілий звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив стягнути з ПрАТ «УПСК» на свою користь страхове відшкодування в сумі 33 444,65 грн, компенсацію завданої моральної шкоди в сумі 3 344,00 грн. Позов мотивував тим, що 9 березня 2015 р. водій транспортного засобу марки ЗІЛ ММЗ порушив Правила дорожнього руху України, здійснивши зіткнення із керованим ним автомобілем марки «Oпель», що призвело до механічного пошкодження автомобілів.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки ЗІЛ ММЗ застрахована в ПрАТ «УПСК». 10 березня 2015 р. позивач звернувся до Львівського представництва ПрАТ «УПСК» та повідомив про страховий випадок. 19 березня 2015 р. в офіційного дилера «Oпель» складено калькуляцію ремонту автомобіля на суму 69 461,12 грн та передано до представництва страхової компанії. 6 травня 2015 року представник ПрАТ «УПСК» повідомив позивача, що розмір страхового відшкодування складає близько 20 000,00 грн. Завдана позивачу майнова шкода в добровільному порядку не відшкодована, він самостійно звертався до експерта, який визначив її розмір у сумі 33 444,65 грн, що її позивач і просив стягнути з відповідача.

Крім цього, посилаючись на ст.ст. 23, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь завдану моральну шкоду, яку оцінив у 3 344,00 грн (10 % від 33 444,65 грн), оскільки виплату було затримано, а порушення зобов`язань за договором страхування призвело до душевних хвилювань позивача та вимагало додаткових зусиль і часу для вирішення цього питання, вплинуло на особисті, сімейні стосунки.

Заочним рішенням Франківського районного суду позов задоволено. Апеляційним судом Львівської області  це рішення скасовано з тих мотивів, що страховик протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП направив свого представника для визначення розміру збитків, але потерпілий не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування. Крім того, Законом № 1961-IV не встановлено обов`язку страховика відшкодувати моральну шкоду у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу та за відсутності факту ушкодження здоров`я позивача.

Потерпілий подав  касаційну скаргу, яку мотивував тим, що відповідач не надав судам першої й апеляційної інстанцій оригіналу або копії заяви від 19 березня 2015 р. про виплату страхового відшкодування, яку потерпілий подавав до страхової компанії.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду визнала, зокрема, за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати від 19 червня 2019 р. у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19).

Необхідність відступлення від цього висновку, на думку колегії суддів, зумовлена різною практикою касаційного суду щодо вирішення питання про отримання потерпілим відшкодування завданої йому шкоди. Разом з цим, на думку колегії суддів, необхідність відступлення від указаного висновку Великої Палати пов`язано з тим, що безпосереднє звернення до суду, а не до страховика, унеможливлює обчислення неустойки, чи сум, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки для цього слід визначити початок прострочення грошового зобов`язання.

Розглянувши справу, Велика Палата зазначила, що у Законі України  «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV детально регламентовано дії водія транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто як потерпілого, так і страховика.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (п. 35.1 ст. 35).

У Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов’язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов’язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 названого Закону, чи до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять.

У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до ст. 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Велика Палата не погодилася з висновками апеляційного суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення страхового відшкодування з тих підстав, що потерпілий не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, та підтримала висновок, викладеним в її постанові від 19 червня 2019 р. у справі № 465/4621/16-к, відповідно до якого попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Закону № 1961-IV, загалом не є обов’язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду не погодилася із висновками апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та зазначила, що питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому – фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави – наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв’язку та вини заподіювача. Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди потерпілий мотивував затягуванням відповідачем виплати відшкодування, порушенням зобов’язань за договором страхування, що, за його твердженнями, призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки.

Апеляційний суд не звернув достатньої уваги на предмет і підстави поданого позову, неправильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, тому його рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути