Судова практика
Позов члена кредитної спілки щодо повернення йому внесків у зв’язку з виходом зі спілки підлягає розгляду в господарському суді
22 вересня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 338/667/19 відмовила у задоволенні касаційної скарги члена кредитної спілки, який позивався про повернення внесків до спілки і відшкодування моральної шкоди.
Колишній член кредитної спілки звернувся до суду з позовом до спілки про захист прав споживача шляхом стягнення неповернутих сум додаткового пайового внеску та внесків до резервного капіталу і про відшкодування моральної шкоди.
Суди відмовили у відкритті провадження у справі з тих мотивів, що спір виник з корпоративних відносин, а тому його треба розглядати за правилами господарського судочинства.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що член спілки не є носієм корпоративних прав, а його відносини зі спілкою не є корпоративними.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» (далі – Закон), близький за змістом припис закріплений у ч. 2 ст. 130 ГК України).
Кредитна спілка є юридичною особою (ч. 1 ст. 3 Закону), що відповідно до наведеної класифікації належить до непідприємницьких товариств, і функціонує, зокрема, на засадах добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки (абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону). Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов’язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки (абз. 1 ч. 5 ст. 10 Закону). А днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення (ч. 6 вказаної статті).
Отже, спір щодо повернення внесків з майна кредитної спілки (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону) у зв’язку з виходом із членства у цій спілці пов’язаний із припиненням корпоративних прав члена спілки. Такий спір згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України слід розглядати за правилами господарського судочинства, як правильно встановили суди першої й апеляційної інстанцій.
Однак Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не зробили жодного висновку щодо юрисдикції суду за вимогою про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві неповерненням йому відповідачем додаткових пайових внесків і внесків до резервного капіталу. Оскільки задоволення такої вимоги залежить від того, чи справді відповідач не повернув позивачеві зазначені внески, а тому і від повного чи часткового задоволення вимоги про стягнення з відповідача таких внесків (абз. 2 ч. 1 ст. 188 ЦПК України, абз. 2 ч. 1 ст. 173 ГПК України), Велика Палата Верховного Суду встановила, що й вимогу про відшкодування позивачеві моральної шкоди теж має розглянути господарський суд.
Ураховуючи це, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій слід змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, а в інших частинах зазначені судові рішення залишити без змін.
Підготував Леонід Лазебний
