Позов митниці до юридичної особи про оплату зберігання товарів на митному складі підлягає розгляду в господарському суді

18 вересня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 808/973/18 за позовом Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі – Митниця) до Благодійного фонду «Ветерани Чорнобилю» про зобов`язання вчинити певні дії.

22 вересня 2017 р. Митниця та Благодійний фонд «Ветерани Чорнобиля» уклали договір зберігання № 13, умовами якого передбачено, що поклажодавець (Фонд) передає, а зберігач (Митниця) приймає на зберігання товари, що перебувають під митним контролем. Згідно з актами приймання-передачі майна товари було передано на склад Митниці. Після митного оформлення вантажів відповідач звернувся до Митниці із заявою, у якій просив видати ці вантажі зі складу.

Митницею було прийнято рішення про можливість видати вантажі зі складу після сплати відповідачем витрат за зберігання товарів на складі Митниці. Позивачем відповідно до вимог Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 червня 2012 р. № 731 було направлено на адресу відповідача лист про зобов`язання сплатити витрати за зберігання товарів у сумі 298 тис. 762 грн 69 коп., розрахованих станом на 22 грудня 2017 р., але цю суму відповідачем не було сплачено.

Окружний адміністративний суд позов задовольнив, зобов`язавши Благодійний фонд відшкодувати витрати за зберігання товарів на складі митниці у згаданій вище сумі, керуючись тим, що з огляду на положення Митного кодексу України та Порядку № 731 видача товару зі складу митного органу можлива лише після відшкодування витрат за зберігання товарів на складах митних органів.

Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238  КАС, посилаючись на те, що спір між сторонами має розглядатися за правилами господарського, а не адміністративного судочинства.

Митниця подала касаційну скаргу, у якій наполягала, що правовідносини, які виникають під час виконання Державною фіскальною службою України та її територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими. У спірних правовідносинах, що стосуються зберігання товару на складі митниці, позивач виступає у якості суб`єкта владних повноважень і ці правовідносини виникли не з договору зберігання, а з положень Митного кодексу України та підзаконних нормативно-правових актів, які регламентують статус Митниці й порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів. Отже, спір у цій справі є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно зі ст. 425 МК взаємовідносини утримувача митного складу відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором. Передбачено й відповідальність утримувача митного складу (ст. 428 МК України).

Тобто, уклавши такий договір, Митниця як територіальний орган Державної фіскальної служби України, юридична особа публічного права, визнає існування між нею та відповідачем – юридичною особою правовідносин зі зберігання товару, переміщеного на митну територію України, та вказує на невиконаний цією особою обов`язок зі сплати витрат за зберігання товарів на складі митного органу.

Таким чином, у цьому випадку між сторонами існують господарські правовідносини, адже спір виник з приводу зберігання на складі Митниці товару, переміщеного на митну територію України. Тому він підлягає розгляду в господарському суді.

Крім того, ця справа не підлягає розгляду в адміністративному поряду й з огляду на положення ст. 46 КАС, оскільки цією нормою не передбачено звернення суб`єкта владних повноважень з позовною заявою до юридичної особи з вимогами про сплату витрат на зберігання товарів на митному складі.

МК України також не передбачено звернення у таких випадках органів Державної фіскальної служби України з позовом до адміністративного суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути