Позов Національної асоціації адвокатів України щодо оскарження рішення державного реєстратора про реєстрацію змін до відомостей про КДКА, не пов’язаних зі змінами в установчих документах, підлягає розгляду у порядку господарського судочинства

23 жовтня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 819/2895/14-а за позовом Національної асоціації адвокатів України до Тернопільського міськрайонного управління юстиції, виконуючої обов’язки голови Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Тернопільської області, державного реєстратора Тернопільського МУЮ, державних реєстраторів Тернопільського МУЮ про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії.

У грудні 2014 р. НААУ звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила:

– визнати протиправними дії в. о. голови КДКА під час подання документів державному реєстратору для здійснення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців;

– визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення 19 листопада 2014 р. змін до Реєстру стосовно керівництва КДКА, а саме запису № 16461070005006628, згідно з яким керівником КДКА є в. о. голови КДКА, а також визнати протиправними дії державного реєстратора щодо внесення 25 вересня 2015 р. змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (запис № 16461070007006628);

– зобов`язати відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців реєстраційної служби Тернопільського МУЮ скасувати у Реєстрі вищезазначені записи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при поданні державному реєстратору документів для внесення відомостей до Реєстру в. о. голови КДКА діяла з порушенням принципу обов`язковості виконання рішень адвокатського самоврядування, а державний реєстратор вчинив реєстраційну дію на порушення положень ст. 19 Закону України від 15 травня 2003 р. № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», оскільки мав залишити документи з огляду на те, що вони:

• подані не в повному обсязі особою, яка не має відповідних повноважень;
• не завірені належним чином;
• не відповідають вимогам Закону України від 5 липня 2012 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Крім того, на думку НААУ, протиправними є й дії державного реєстратора щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, оскільки така реєстраційна дія порушує права та інтереси позивача (НААУ) як вчинена без його відома на підставі документів, поданих неуповноваженою на це особою.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 27 квітня 2016 р. в задоволенні позову відмовив з тих мотивів, що відповідачами по відношенню до НААУ як засновника КДКА не прийнято жодних рішень, не вчинено жодних дій чи бездіяльності, які б порушували права чи інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2016 р. скасував постанову суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання протиправними дій в. о. голови КДКА і закрив провадження у справі в цій частині. В іншій частині суд апеляційної інстанції постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2016 р. залишив без змін. Скасовуючи постанову окружного адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій в. о. голови КДКА та закриваючи в цій частині провадження у справі, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що, подаючи документи державному реєстратору для здійснення реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, в. о. голови КДКА не здійснювала владних управлінських функцій, а тому її дії не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.

НААУ подала касаційну скаргу, в якій, зокрема, наполягала, що спір є публічно-правовим і підлягає розгляду судом адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду, розглянувши справу, зазначила, що відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 5076-VI НААУ є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.

Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури  (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з’їзду адвокатів України (ч. 2 ст. 46 Закону № 5076-VI). На підставі ч. 10 ст. 50 Закону № 5076-VI КДКА є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших законів України та положення про КДКА.

Як убачається зі змісту позову, НААУ оскаржує до адміністративного суду дії суб’єктів владних повноважень – державних реєстраторів, пов’язані з реєстрацією змін до відомостей про КДКА, тобто іншу юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах, – внесення відомостей щодо зміни керівника КДКА та про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) в учасника (засновника) юридичної особи, посилаючись при цьому на недотримання цими суб’єктами установленого законом порядку проведення такої реєстрації.

Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв’язку з незгодою позивача із прийнятими державними реєстраторами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про іншу юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника КДКА.

Отже, звернення НААУ до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту порушених, на її думку, прав та інтересів позивача як засновника КДКА, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Взявши до уваги суть спірних правовідносин та їх суб’єктний склад, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що на цей спір не поширюється юрисдикція адміністративних судів і він має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути