Судова практика
Позов особи, яка не була учасником кримінального провадження, про захист своїх прав як співвласника майна, на яке вироком суду було накладено арешт, розглядається за правилами цивільного судочинства
9 серпня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 760/23634/21 задовольнив касаційну скаргу позивачки, яка просила усунути перешкоди в користуванні власністю.
Співвласниця квартири звернулась до суду з позовом до управління Міністерства юстиції про зняття арешту та виключення запису про арешт майна, який обґрунтувала відсутністю механізму та порядку зняття арешту по виконавчих провадженнях, які знищені та відсутні в автоматизованій системі.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства).
Суди виходили з того, що арешт накладено під час виконання виконавчого листа, виданого на виконання вироку в частині конфіскації майна, а не виконання судового рішення у цивільній справі, тому позовні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства. Також роз’яснено, що позивачка має право звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі позивачка зазначала, що суди попередніх інстанцій неправильно витлумачили висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 р. у справі № 383/493/18, в якій з позовом звернувся учасник кримінального провадження, щодо якого виконувалось рішення про конфіскацію майна, тоді як у цій справі позивачка звернулася з позовом як власник майна, яка не є учасником кримінального чи виконавчого провадження.
Верховний Суд вказав, що згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 р. у справі № 727/2878/19 сформульовано висновок про те, що спір щодо звільнення майна з-під арешту, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 р. та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 р., – є приватноправовим. Залежно від суб’єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Суди встановили, що арешт на квартиру було накладено у 2000 р. під час виконання вироку суду в частині конфіскації майна, яке належить на праві власності іншій особі. Рішенням місцевого суду в справі № 2-1414/01 звільнено з-під арешту 1/3 частину вказаної квартири.
Закриваючи провадження у цивільній справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що позивачка не була ні учасником кримінального провадження, ні учасником виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на квартиру та звернулася до суду із позовом про захист своїх прав співвласника майна, а отже заявлений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Суди дійшли помилкового висновку про закриття провадження, оскільки за суб’єктним складом, предметом спору, обраним позивачкою способом захисту та характером спірних правовідносин, спір за вирішенням якого вона звернулась до суду, є приватноправовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Посилання судів попередніх інстанцій на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 червня 2019 р. у справі № 383/493/18, є нерелевантними, оскільки у тій справі, на відміну від цієї, до суду звернувся із позовом учасник виконавчого провадження (боржник), якого було визнано винним у вчиненні злочину та на майно якого було накладено арешт під час виконання вироку суду про конфіскацію його майна.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
