Судова практика
Позов податкового органу до банку про стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства
Загальний порядок стягнення податкового боргу, передбачений Податковим кодексом України, не поширюється на стягнення боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред’явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення.
6 листопада 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 804/3813/16 за позовом Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ПАТ «Актабанк» про стягнення заборгованості.
У червні 2016 р. ОДПІ звернулася до суду з позовом до ПАТ «Актабанк» про стягнення з відповідача податкового боргу на загальну суму 27 141,31 грн, в якому зазначила, що відповідач перебуває на податковому обліку в цій ОДПІ як платник податків, зборів та обов`язкових платежів і має податковий борг на вказану вище загальну суму, який станом на 30 травня 2016 р. залишається несплаченим.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін апеляційним адміністративним судом, позов задовольнив, керуючись тим, що заборгованість зі сплати податку є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем її не сплачено, а тому вона підлягає стягненню.
Відповідач подав касаційну скаргу, яку обґрунтовував тим, що вимоги за зобов`язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу, відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI.
Також скаржник послався на те, що цей спір з урахуванням положень ст. 2 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та ст. 12 ГПК України, а також висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 15 червня 2016 р. у справі № 826/20410/14, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв`язку із визнанням його неплатоспроможним.
Велика Палата Верховного Суду прийняла постанову, в якій зазначила наступне.
За змістом пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Позов про примусове стягнення з відповідача як платника податків подано ОДПІ в порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, а спір виник у зв’язку з невиконанням вимог ОДПІ як суб’єкта владних повноважень про таку сплату. Аналіз норм законодавства свідчить про те, що ОДПІ, звернувшись до суду з позовом про примусове стягнення податкового боргу з платника податків в порядку виконання нею завдань, покладених на контролюючі органи, реалізувала свої владні управлінські функції і виступила як суб’єкт владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду не прийняла доводи відповідача про те, що цей спір підвідомчий господарським судам з посиланням на норми Закону України № 2343-XII та приписи п. 2 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на те, що процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку (в тому числі шляхом ліквідації) є відмінною від процедури банкрутства за Законом № 2343-XII. У спорах, пов’язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов’язань, норми України Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір про стягнення контролюючим органом з платника податків податкового боргу є публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Щодо суті спору, тоипорядок погашення податкової заборгованості відповідача регулюється Законом № 4452-VI та здійснюється в межах ліквідаційної процедури. Пунктом 1.3 ст. 1 ПК України передбачено, що ПК не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу <…>, з банків, на які поширюються норми Закону № 4452-VI, та погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Системний аналіз положень Закону № 4452-VI дає підстави для висновку про те, що ліквідаційна процедура банку за рішенням НБУ розпочинається з моменту отримання такого рішення Фондом. З дня початку процедури ліквідації банку строк виконання усіх грошових зобов’язань останнього вважається таким, що настав.
Зобов’язання банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Передбачений ПК України загальний порядок стягнення податкового боргу не поширюється на стягнення податкового боргу, який виник після порушення процедури ліквідації банку. Стягнення такого податкового боргу здійснюється шляхом пред’явлення до банку в особі уповноваженої особи позову про акцептування вимог і віднесення їх до належної черги погашення (п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 49 Закону № 4452-VI).
Як убачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, ліквідаційну процедуру ПАТ «Актабанк» розпочато 16 січня 2015 р., яку в подальшому продовжено до 15 січня 2018 р. включно. Таким чином, вимога контролюючого органу про стягнення з ПАТ «Актабанк» податкового боргу за період з лютого 2015 р. по лютий 2016 р., тобто в період здійснення ліквідаційної процедури, в порядку, передбаченому ПК України, є необґрунтованою.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login