Судова практика
Позов про визнання безпідставним нарахування заборгованості з комунальних послуг не є належним способом захисту прав їх споживачів
8 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 462/5889/16-ц залишив без задоволення касаційну скаргу споживачів, чиї зобов’язання з оплати комунальних послуг виникли за відсутності формального договору.
Пожильці звернулися до суду з позовом до комунального підприємства про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, визнання відсутності договірних відносин та зобов`язань у зв`язку з відсутністю договірних відносин, визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення.
Позовна заява мотивована тим, що за умови відсутності договору відповідач як виконавець житлово-комунальних послуг в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не несе перед позивачами зобов`язань щодо забезпечення вчасного надання житлово-комунальних послуг відповідної якості та кількості, а споживач – обов`язку щодо сплати за надані послуги.
Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позовні вимоги про визнання безпідставним нарахування заборгованості з оплати за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення не відповідають способу захисту, передбаченому ст. 16 ЦК України.
У касаційній скарзі позивачі зазначали, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення компетентного органу про передання будинку на обслуговування відповідачу, і суди проігнорували той факт, що позивачі зверталися до відповідача із заявою про укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, однак відповіді не отримали.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд підтвердив, що згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону визначено, що споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
У цій справі між сторонами формально відсутні договірні відносини, оскільки відповідний договір не укладався, однак доказів про односторонню вину в неукладені договору відповідача позивачі не надали та суд не здобув, а зобов’язання у споживача можуть виникати і за відсутності формальних договірних стосунків.
Посилання позивачів на вину відповідача у неукладені договорів суд вважав необґрунтованим, оскільки, як відомо із пояснень відповідача, що підтверджено і зверненнями позивачів до відповідача, відповідач надсилав позивачам типовий договір на надання житлово-комунальних послуг, який ними отриманий 2 лютого 2011 р., тобто відповідачем вжиті заходів, передбачених законом щодо укладення договору на основі типового договору.
Щодо інших позовних вимог, оспорювання правильності нарахування розміру плати за певні види житлово-комунальних послуг (заборгованості за такими), що є різновидом претензії, чинним законодавством як спосіб захисту не передбачений, споживачі вправі в разі пред’явлення до них вимог про стягнення таких нарахувань заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів.
Підготував Леонід Лазебний