Судова практика
Право користування земельними ділянками, наданими громадянам до введення в дію Земельного кодексу 1990 р., зберігається до належного оформлення ними права власності або землекористування
2 липня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/13445/20 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачів, які витребовували земельну ділянку.
Особи звернулися до суду з позовом до міської ради, інших осіб про визнання недійсним державного акту про право власності на землю, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, скасування рішень та витребування земельної ділянки.
Наполягали, що відповідачам незаконно передано у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1038 га, яка перебувала у постійному користуванні позивачів, що призвело до порушення їх прав користування землею.
Читайте також: Знесення об’єкта нерухомості є належною вимогою для захисту прав власника земельної ділянки, на якій самочинно зведено об’єкт
Рішенням міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що позивачами не підтверджено належними та допустимими доказами факту оформлення в установленому законом порядку права власності чи права користування на земельну ділянку; не надано доказів, які б доводили, що спірна земельна ділянка входила до спадкової маси.
У касаційній скарзі позивачі зазначали, що суди попередніх інстанції залишили поза увагою, що відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗК Української РСР 1922 р. право на землю, надану в трудове користування, є безстроковим і може бути припинено лише з підстав, зазначених у законі. Ані ЗК Української РСР 1970 р., ані ЗК Української РСР 1990 р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або не переоформлення раніше наданого права користування землею.
Верховний Суд вказав, що оскільки правовідносини щодо користування земельною ділянкою виникли до набрання чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 р. № 2768-ІІІ, до таких правовідносин підлягає застосуванню положення чинних на той час ЗК Української РСР 1922 р., ЦК Української РСР 1963 р.
Пункт 5 постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР» від 18 грудня 1990 р. передбачає, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
У пункті 7 Прикінцевих та перехідних положень ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці земельні ділянки.
Отже, громадяни, які мали в користуванні земельні ділянки, надані їм за раніше діючим законодавством, зберігали свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.
За таких обставин, колегія суддів погодилася з висновкам судів попередніх інстанцій про те, що міська рада в межах своєї компетенції прийняла оскаржувані рішення, правові підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 18 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
