Судова практика
Продаж приставок для несанкціонованого перегляду програм мовлення телевізійних каналів не є втручанням у роботу систем чи мереж
9 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 726/2173/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги прокурора на рішення судів, що визнали недоведеною наявність у діянні особи складу кримінального правопорушення.
Обвинувачений збув телевізійні приставки, завчасно налаштовані ним для несанкціонованого перегляду трансляцій програм мовлення телевізійних каналів. У результаті таких дій, за матеріалами обвинувачення, було спричинено матеріальну шкоду ТОВ у розмірі 80 000 грн.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, його було визнано невинуватим та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК за недоведеністю в його діянні складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 176, ч.ч. 1, 2 ст. 361 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що висновок суду першої інстанції є безпідставним, оскільки дії особи призвели до витоку інформації та до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Також вказував на необґрунтоване виправдання особи за ч.ч. 1, 2 ст. 176 КК України, оскільки дії останнього призвели до порушення авторського права і суміжних прав ТОВ.
Верховний Суд вказав, що виходячи з положень ст. 361 КК, об’єктивна сторона вказаного кримінального правопорушення охоплює не будь-які дії, що призвели до витоку, втрати, підробки, блокування інформації, спотворення процесу обробки інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації. Кримінальна відповідальність за цією статтею настає виключно, якщо такі наслідки настали в результаті несанкціонованого втручання в роботу ЕОМ (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку.
Формулювання обвинувачення не містило даних про те, що зазначені наслідки настали в результаті вчиненого особою несанкціонованого втручання в роботу мереж електрозв’язку. Фігурант обвинувачувався в тому, що продав дві телевізійні приставки, які були заздалегідь налаштовані на перегляд трансляцій, що знаходяться хоча й у нелегальному, але вільному доступі в мережі Інтернет. Відомостей про те, хто та в який спосіб забезпечив таку нелегальну ретрансляцію програми мовлення вказаних телеканалів у мережі Інтернет, обвинувальний акт не містив, як не містив і відомостей про те, що обвинувачений діяв з цією особою (чи особами) у співучасті.
Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, щодо недоведеності наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 361 КК, Верховний Суд визнав законними та обґрунтованими.
Також ВС не знайшов підстав вважати незаконними і висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 176 КК, не лише в частині порушення авторського права і суміжних прав, а також фінансування таких дій, а й спричинення ними матеріальної шкоди у значному розмірі (якщо її розмір у 20 і більше разів перевищує НМДГ).
Жодних даних про те, що особа здійснювала цю або іншу діяльність, яка порушувала суміжні права, належні ТОВ, протягом 8 місяців, обвинувальний акт не містить. Стороною обвинувачення також не було надано суду першої інстанції висновків експертів або іншого документального підтвердження завданої матеріальної шкоди.
Також, ураховуючи положення ст. 1 Закону «Про телебачення і радіомовлення», відповідно до якої ретрансляція – це прийом і одночасна передача, незалежно від використаних технічних засобів, повних і незмінних телерадіопрограм або істотних частин таких програм, які транслюються мовником, обвинувальний акт не містить відомостей про те, що здійснені особою дії забезпечували не лише можливість прийому, а й передачу програм мовлення телеканалів.
Тому відсутні підстави вважати, що особа здійснювала ретрансляцію програм мовлення телеканалів.
При цьому формулювання обвинувачення за ст. 176 КК є неконкретним, оскільки сторона обвинувачення не конкретизувала, ознакам якої саме з перелічених у диспозиції ч. 1 ст. 176 КК форм об’єктивної сторони цього складу злочину відповідали дії особи.
Підготував Леонід Лазебний
Рішення в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/93595905
