Судова практика
Проникнення поліцейським до домоволодіння без згоди власників та без рішення суду під час переслідування особи для припинення правопорушення, не утворює складу злочину ворушення недоторканності житла
18 вересня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 165/2454/21 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, яка не погоджувалася з виправдувальним вироком.
Районний суд вироком, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, визнав поліцейського невинуватим і виправдав за ч. 2 ст. 162 КК у зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з обвинувальним актом поліцейський під час несення служби, переслідуючи водія автомобіля у зв’язку з підозрою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння), незаконно проник за останнім на огороджену територію домоволодіння подружжя, чим порушив їх конституційне право на недоторканність житла чи іншого володіння.
У касаційній скарзі прокурор посилалася на обставини, які свідчили про можливість складення поліцейським адміністративного протоколу без потрапляння на приватну територію і вказували на невиправданість такого проникнення.
Верховний Суд нагадав, що згідно зі ст. 38 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без умотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із: 1) рятуванням життя людей та цінного майна під час надзвичайних ситуацій; 2) безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення; 3) припиненням злочину, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.
З огляду на це, апеляційний суд дійшов правильного переконання, що проникнення поліцейського на територію іншого володіння особи було обумовлено виключно метою припинення вчинення адміністративних правопорушень водієм, який достеменно для обвинуваченого керував транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, і така поведінка поліцейського є виправданою, а оскільки в його діях не простежується мотиву, мети й прямого умислу на незаконне проникнення до житла чи іншого володіння особи, наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК, виключається.
Спростовуючи твердження сторони обвинувачення про те, що поліцейський діяв не у відповідності з вимогами Закону України «Про національну поліцію», оскільки водію не представився, не повідомив про застосування технічних приладів для відеозапису, а також не вчинив низки інших обов’язкових дій, апеляційний суд правильно вказав, що зазначені обставини були предметом перевірки службового розслідування стосовно обвинуваченого й можуть слугувати підставою для його притягнення до дисциплінарної, а не кримінальної відповідальності, як помилково вважає прокурор.
Також, за висновком ВС, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визнав не вартими уваги твердження апелянтів про наявність в обвинуваченого можливості складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо водія без проникнення на територію чужого домоволодіння з огляду на положення ст. 254 КУпАП, які передбачають складання протоколу про адміністративне правопорушення протягом 24 годин з моменту виявлення особи, яка його вчинила. Суд слушно вказав, що факт знайомства обвинуваченого з особою порушника не є достатнім для оформлення стосовно неї адміністративних матеріалів, які за правилами ст. 256 КУпАП, серед іншого, вимагають ще і її обов’язкової присутності.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
