Судова практика
Протокол обшуку, в якому відсутні ідентифікаційні ознаки виявлених та вилучених речей, є недопустимим доказом
24 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 306/2629/17 залишив без змін рішення судів, які визнали докази недопустимими.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу виправдано за ч. 3 ст. 185 КК за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Органами досудового розслідування особа обвинувачувалася в тому, що вона з метою незаконного заволодіння чужим майном проникла у підвальне приміщення житлового будинку, звідки таємно викрала майно потерпілого на загальну суму 4304 грн.
Крім того, з метою незаконного заволодіння чужим майном вона повторно проникла у гаражне приміщення, звідки таємно викрала належний потерпілому електрозварювальний апарат вартістю 3882,90 грн.
У касаційній скарзі прокурор вказував на необґрунтованість висновків суду про те, що хоча факти таємного викрадення майна потерпілих безумовно мали місце, проте їхні показання, як і показання свідків, не доводять вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК, а інші докази є недопустимими.
Верховний Суд вказав, що як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд у судовому засіданні, у тому числі, дослідив письмові докази, зокрема протокол обшуку, та встановив, що в протоколі про обшуку помешкання підозрюваного в частині опису виявлених та вилучених шуруповертів, перфоратора, електродрелі відсутні ідентифікаційні ознаки зазначених речей; не зазначено марки, моделі, номера, а також характерних ознак електрокабелів, зокрема факту наявності на одному з них плям темно-червоного кольору. З огляду на вищевказане суд першої інстанції на підставі ч. 2 ст. 89 КПК визнав цей доказ недопустимим.
Крім того, суд установив, що протоколи пред’явлення потерпілим речей для впізнання складено з порушенням вимог ст. 231 КПК, оскільки в них не зазначено докладно ознак, за якими потерпілі впізнали особисті речі, а наведено лише загальні фрази про ознаки таких речей, не описано їх деталей. Водночас згідно з протоколом пред’явлення речей для впізнання з фототаблицями, свідок впізнав електрокабель, позначений під номером 3, який належав потерпілому, за плямами темно-червоного кольору на кабелі. Однак у зазначеному протоколі в частині опису трьох електрокабелів, які пред’являлися свідку для впізнання, не описано характерних ознак кабелів, зокрема електрокабеля під номером 3, а саме – наявності на ньому плям темно-червоного кольору, а лише зазначено, що всі електрокабелі чорного кольору. Крім того, опис вилучених під час обшуку речей щодо довжини електрокабелів та опис кабелів у протоколах про пред’явлення речей для впізнання містять розбіжності, які ставлять під сумнів впізнання потерпілим саме електрокабеля, який у нього був викрадений та вилучений у обвинуваченого під час обшуку.
Також суд першої інстанції критично оцінив та визнав недопустимим доказом протокол пред’явлення особи для впізнання за фотознімками з огляду на те, що потерпілому, свідкам для впізнання було надано фотознімки чотирьох осіб чоловічої статі, три фотознімки з яких однакової якості друку, а четвертий фотознімок із зображенням обвинуваченого містить дефекти друку у вигляді горизонтальних рисок; фотознімки мають суттєві відмінності за кольором, що у свою чергу ставить під сумнів об’єктивність проведення зазначеної слідчої дії.
Крім того, всупереч вимогам ст.ст. 228, 231 КПК перед пред’явленням особи для впізнання слідчим не зазначено, за якими саме рисами обличчя потерпілий та свідки можуть впізнати особу, яка буде пред’явлена їм для впізнання.
Підготував Леонід Лазебний
