Судова практика
Протокол обшуку житла є недопустимим доказом, якщо у ньому відсутні відомості про оперативних працівників, які брали у ньому участь
2 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 591/4742/16-к залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора на рішення судів, які обґрунтовано визнали докази недопустимими.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватою та виправдано у зв’язку з недоведеністю винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК. Іншу особу визнано невинуватою та виправдано у зв’язку з недоведеністю вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК.
У касаційній скарзі прокурор висловив незгоду із наданою судами оцінкою доказам як недопустимим.
Верховний Суд вказав, що як вбачається з оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції, допитавши свідків та потерпілих, а також ретельно проаналізувавши протокол обшуку квартири за місцем проживання обвинуваченого, протокол обшуку автомобіля, що належить іншому обвинуваченому, та протокол обшуку квартири за місцем проживання останнього, обґрунтовано визнав недопустимими доказами фактичні дані, що містяться в зазначених протоколах обшуку з підстав недотримання органом досудового розслідування вимог ст. 104, ч. 7 ст. 223 КПК та порушення права на захист.
Як вбачається із судових рішень та матеріалів кримінального провадження, незважаючи на те, що при проведенні обшуку брало участь кілька оперативних працівників, передбачені законом відомості про них відсутні, в протоколі наявні відомості лише про місце вилучення предметів та не міститься відомостей про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, а також відсутні будь-які відомості щодо упакування вилучених предметів.
Крім того, як випливає з показань понятих, вони не були присутніми під час проведення обшуку за місцем проживання обвинуваченого в момент, коли були виявлені шприци та металева миска, а фактично були запрошені до кухні квартири вже після того, як там побували працівники поліції та виявили зазначені предмети.
Це – порушення вимог ч. 7 ст. 223 КПК.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції правильно визнав недопустимими фактичні дані, що містяться в протоколі обшуку за місцем проживання обвинуваченого, оскільки вони були отримані з порушенням вимог ч. 3 ст. 104 та ч. 7 ст. 223 КПК та внаслідок порушення права обвинуваченого на захист, з чим обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
