Судова практика
Припинення відшкодування шкоди потерпілій після ухвалення вироку ставить під питання щире каяття засудженого
Щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
10 лютого 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/13256/17 задовольнив касаційну скаргу потерпілої, обґрунтовану тим, що суди помилково дійшли висновку про щире каяття засудженого, який не відшкодував моральну шкоду.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.119 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, засуджений заподіяв тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер.
У касаційній скарзі потерпіла (мати загиблого) порушила питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції з тих мотивів, що суди безпідставно дійшли висновку про застосування відносно засудженого ст. 75 КК України, що призвело до призначення м`якого покарання, необґрунтовано послалися на щире каяття засудженого у вчиненому, залишили поза увагою, що останній не відшкодовує моральну шкоду.
Колегія суддів Верховного Суду з’ясувала, що суд першої інстанції при призначенні особі покарання у виді позбавлення волі послався на те, що вчинено злочин середньої тяжкості – обвинувачений вчинив вбивство з необережності, раніше несудимий, працює, з багатодітної сім’ї, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Також судом було враховано обставини, що пом’якшують покарання, – щире каяття, відшкодування матеріальної шкоди та часткове відшкодування моральної шкоди, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою, вказав на безпідставність доводів прокурора та потерпілої, визнав достатнім призначене особі покарання та законним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК.
Однак, в апеляційній скарзі потерпіла зазначала, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про щире каяття засудженого, оскільки його поведінка як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду не свідчила про наявність щирого каяття, що він лише через місяць вибачився перед потерпілою за порадою адвоката, що виплати на відшкодування матеріальної та моральної шкоди були здійснені у серпні 2017 р., тобто тоді, коли вирішувалося питання про обрання запобіжного заходу, подальша виплата відбулася через кілька місяців – перед підготовчим засіданням, третя – перед дебатами. Дії особи після постановлення вироку не були спрямовані на виплату завданої шкоди. Проте, вказані доводи потерпілої апеляційний суд належним чином не перевірив та відповідної юридичної оцінки цим доводам не надав.
Виходячи з наведеного, висновки суду апеляційної інстанції щодо законності вироку суду першої інстанції та щодо можливості застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК Верховний Суд визнав передчасними.
Підготував Леонід Лазебний
