Судова практика
Призначення апеляційним судом більш м’якого покарання, яке необхідно відбувати, замість більш суворого, від відбування якого особу було звільнено, погіршує становище засудженого
13 січня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 178/279/20 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора на вирок апеляційного суду, який вийшов за меж ійого апеляційної скарги.
Вироком місцевого суду особу засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 357 КК – до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70, ст. 72 КК призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Відповідно до ст. 75 КК особу звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 2 роки.
Вироком апеляційного суду особі призначено покарання за ч. 1 ст. 185 КК у виді штрафу в розмірі 1000 НМДГ, за ч. 1 ст. 357 КК – у виді штрафу в розмірі 50 НМДГ. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 1000 НМДГ.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що апеляційний суд застосував закон, який не підлягав застосуванню, оскільки він посилює кримінальну відповідальність та погіршує становище засудженої.
Верховний Суд вказав, що ухвалюючи вирок, суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги прокурора, оскільки у ній прокурор просив призначити покарання у виді штрафу лише за злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК. Крім того, в апеляційній скарзі він пропонував на підставі ч. 1 ст. 70 КК призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 1 рік і звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 1 рік на підставі ст. 75 КК.
Отже, апеляційний суд не врахував вимоги ст. 421 КПК і вийшов за межі апеляційної скарги прокурора та замість призначеного судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого засуджену було звільнено з випробуванням, призначив покарання у виді штрафу за кожен злочин.
Штраф хоч і є менш суворим видом покаранням, але засуджена не може бути звільнена від відбування такого покарання на підставі ст. 75 КК, і цей захід примусу слід відбувати реально. Отже, становище засудженої було погіршено.
Таким чином, ураховуючи позицію прокурора, викладену в його апеляційній скарзі, виключення згідно із Законом від 22 листопада 2018 р. № 2617-VIII із санкції ч. 1 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі, а також неможливість призначення особі за ч. 1 ст. 185 КК покарання у виді обмеження волі згідно ч. 3 ст. 61 КК; у виді виправних робіт, оскільки вона не працює; громадських робіт, арешту і штрафу, оскільки їх реальне відбування погіршить її становище, а також те, що покарання у виді штрафу, призначене за ч. 1 ст. 357 КК, було поглинено відповідно до ч. 1 ст. 70 КК і не підлягало реальному відбуванню, з урахуванням вимог ст. 421 КПК в апеляційного суду були відсутні процесуальні можливості призначити особі будь-яке з покарань, передбаченим ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК.
Отже, Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду та на підставі ч. 1 ст. 74 КК звільнив особу від покарання, передбаченого ч. 1 ст. 185 та ч. 1 ст. 357 КК, а з вироку апеляційного суду виключив посилання на призначення покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК.
Підготував Леонід Лазебний
