Призначення опікуна недієздатній особі здійснюється судом з урахуванням його здатності виконувати опікунські обов’язки та відповідності такого призначення інтересам підопічного

1 жовтня 2025 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 585/1088/24 задовольнив частково касаційну скаргу особи, врахувавши помилкові висновки суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості висновку судово-психіатричної експертизи.

Обласна клінічна спеціалізована лікарня звернулася до суду із заявою про визнання недієздатним особи, посилаючись на те, що на дату звернення до суду внаслідок психічного захворювання він втратив здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує стороннього догляду та опіки, його стан з часом погіршується.

Рішенням міськрайонного суду у задоволенні заяви відмовлено з мотивів її необґрунтованості. Суд оцінив критично наданий висновок експерта, з огляду на його неповноту та суперечливість медичній документації, покладеній в його обґрунтування, а також посилання на непідтверджені джерела походження певної інформації.

Читайте також: Примусова госпіталізація особи, визнаної недієздатною, без судового рішення та згоди опікуна є непропорційним обмеженням її права на свободу та особисту недоторканність

Апеляційний суд рішення міськрайонного суду скасував і ухвалив нове рішення про задоволення заяви. Суд, зазначивши про необхідність призначення повторної експертизи у разі визнання висновку експерта необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або викликає сумніви в його правильності, вважав, що висновок судово-психіатричного експерта є достатнім для визнання особи недієздатним.

Розглянувши касаційну скаргу особи, Верховний Суд вказав, що суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров’я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу (ст. 298 ЦПК України).

У постанові від 16 жовтня 2019 р. у справі № 463/2503/18 Верховний Суд визначив, що висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. При проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров’я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Читайте також: Зміна запобіжного заходу з передання особи на піклування близькому родичу на поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги не суперечить вимогам КПК

Суд першої інстанції зауважував, що надана експерту медична документація не містить даних щодо періодів лікування особи, підстав його перебування у обласній клінічній спеціалізованій лікарні на лікуванні, а надані експертом висновки суперечать фактичній поведінці останнього у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Суд апеляційної інстанції не врахував зазначений вище процесуальний порядок спростування виявлених фактів необґрунтованості висновку судової експертизи, а також необхідності застосування при вирішенні питання про визнання особи недієздатною спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких правильно встановити відповідні обставини неможливо.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було надану належної оцінки поданню органу опіки та піклування про призначення опікуном над особою завідувача психосоматичного відділення обласної клінічної спеціалізованої лікарні.

Читайте також: На справи про визнання фізичної особи недієздатною не поширюється загальне правило про залишення заяви без розгляду в разі виникнення спору про право цивільне

Положеннями ст. 63 ЦК України закріплено, що фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов’язки опікуна чи піклувальника.

Судом апеляційної інстанції не встановлено у яких відносинах із завідувачем перебуває особа, які особистісні стосунки склались між ними, враховуючи перебування останнього на лікуванні обласної клінічної спеціалізованої лікарні, де працює завідувач, та чи відповідатиме таке призначення опікуна інтересам самої особи.

Колегія суддів додатково акцентувала увагу, що у касаційній скарзі особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, зауважував, що у нього є рідні (матір, сестра), які згідно з положеннями ч. 4 ст. 63 ЦК України мають перевагу у вирішенні питання про призначення опікуна.

Отже, встановленню підлягають обставини щодо наявності у особи родичів, близьких соціальних контактів за адресою місця його реєстрації та за адресою місця його фактичного проживання, які за даними обласної клінічної спеціалізованої лікарні є відмінними.

Враховуючи викладене, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 19 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути