Разом з вимогою зобов’язати банк здійснити реструктуризацію боргу за кредитним договором позивач не має подавати окрему вимогу про визнання неправомірною відмови банку

6 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 372/3603/21 задовольнив частково касаційну скаргу позичальника, який обрав належний спосіб захисту права, порушеного банком.

Між Банком та позичальником укладено договір споживчого кредиту та договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку Банку передано квартиру.

Позичальник звернувся до районного суду з позовом до Банку про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою районного суду позовну заяву залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Позичальник направив Банку заяву про реструктуризацію кредитної заборгованості у порядку пп. 3 п. 7 Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», але отримав відмову.

Вважаючи таку відмову протиправною, позичальник звернувся до суду з позовом, у якому просив зобов’язати Банк реструктурувати його заборгованість за кредитним договором.

Заочним рішенням районного суду позовні вимоги задоволено.

Читайте також: Якщо іпотечну квартиру реконструюють шляхом об’єднання двох квартир, то іпотека поширюється на все реконструйоване (об’єднане) майно

Апеляційний суд рішення скасував і в задоволенні позову відмовив, виходячи з того, що позивачем обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту своїх прав і позичальник фактично оскаржує дії Банку щодо відмови у задоволенні його заяви про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості, однак вимоги про визнання дій щодо такої відмови неправомірними та незаконними не заявив. Разом із цим апеляційний суд вважав, що сама по собі позовна вимога про зобов’язання відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості, за обставин цієї справи, не призведе до захисту права, яке позивач вважає порушеним.

Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до абз. 3, 7 пп. 3 п. 7 розд. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII реструктуризація зобов’язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником, крім таких випадків: у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов’язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов’язань за яким подається заява, та/або права та обов’язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов’язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.

Читайте також: Заборона відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки і на яке вже було накладено арешт та звернуто стягнення, не може вважатися заходом забезпечення позову про поділ майна

У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов’язку проведення реструктуризації зобов’язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.

Обраний позичальником спосіб захисту є ефективним, оскільки заявлена ним вимога про зобов’язання Банку реструктурувати його заборгованість за кредитним договором спрямована на захист цивільного права, відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення (у разі його наявності) та в обраний ним спосіб забезпечить реальне поновлення/захист порушеного права позивача щодо реструктуризації наявного кредитного боргу.

У зв’язку з цим, пред’явлення окремої вимоги про визнання дій банку щодо такої відмови неправомірними не є обов’язковим, оскільки під час розгляду цієї справи суд незалежно від наявності відповідної вимоги, повинен надати оцінку правомірності дій банку щодо відмови у задоволенні заяви позивача про здійснення реструктуризації кредитної заборгованості. При цьому позичальник у своєму позові посилався на те, що така відмова Банку є неправомірною.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку, що позовна вимога про зобов’язання відповідача здійснити реструктуризацію заборгованості не є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути