Судова практика
Реєстрація в журналі поштової кореспонденції установи не може вважатися належним доказом дати отримання копії судового рішення
28 січня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/8840/18 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, зазначивши, що неналежна організація трудового процесу з його боку не може вважатися об’єктивною причиною невиконання процесуальних обов`язків.
Державне підприємство звернулося до суду з позовом до ГУ Держпраці про визнання протиправними та скасування постанов.
Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду від 10 січня 2020 р. залишено без руху апеляційну скаргу позивача з тим обґрунтуванням, що скарга не відповідає вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою апеляційного суду від 7 лютого 2020 р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі ст.ст. 169, 298 КАС України у зв’язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги. Водночас, при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції врахував заяву про поновлення строку звернення з апеляційною скаргою та вказані підстави.
У касаційній скарзі позивач вказував, що у встановлений судом строк було усунуто недоліки апеляційної скарги – надано суду докази сплати судового збору. Стверджував, що ухвалу отримано ним 28 січня 2020 р., що підтверджується відміткою відповідального працівника у журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а тому строк на виконання ухвали суду від 10 січня 2020 р. спливає 7 лютого 2020 р., – тоді, коли власне і було здано до поштового відділення заяву про усунення недоліків апеляційної скарги. Щодо дати отримання копії ухвали суду від 10 січня 2020 р., яка зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення (24 січня 2020 р.), пояснив, що дійсно у цей день відповідальним працівником було отримано поштову кореспонденцію, однак зважаючи на те, що отримання поштової кореспонденції не є його основними посадовими обов`язками, а також те, що день отримання припав на п’ятницю, фактично судове рішення було передано до канцелярії установи у понеділок – 28 січня 2020 р., відповідно у цей день і зареєстроване.
Верховний Суд вказав, що номер та дата реєстрації вхідної кореспонденції, проставленої самим органом в односторонньому порядку, самі по собі не свідчать про дату отримання рішення суду, а лише фіксують факт реєстрації кореспонденції суду при надходженні до органу (установи).
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 251 КАС України саме день проставлення на поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення вважається днем його вручення.
Відтак, за наявності повідомлення про вручення поштового відправлення, реєстрація документу суду у журналі поштової кореспонденції установи не може вважатися належним доказом дати отримання копії судового рішення, і як наслідок вважатися днем з якого обчислюється процесуальний строк, встановлений судом, для усунення недоліків апеляційної скарги.
Правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 р. у справі № 826/6756/18.
Верховний Суд також зазначив, що неналежна організація трудового процесу з боку позивача (не в повній мірі виконання працівником своїх посадових обов`язків, відсутність вимогливості і контролю за підлеглими з боку адміністрації, тощо) не може вважатися об`єктивною причиною невиконання процесуальних обов`язків, зокрема вчиняти процесуальні дії у встановлені судом строки.
Підготував Леонід Лазебний
