Судова практика
Результати обшуку є допустимим доказом, якщо його учасникам було надано можливість реалізувати свої процесуальні права, хоч вони і не були роз’яснені
2 вересня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 750/10813/15-к скасував рішення судів про визнання недопустимими результатів обшуку.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, осіб визнано невинуватими у пред’явленому їм обвинуваченні та виправдано у зв’язку з відсутністю у їх діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що судами помилково було визнано недопустимим протокол обшуку службового кабінету обвинуваченого внаслідок недотримання положень ч. 3 ст. 223та ч. 3 ст. 233 КПК.
Верховний Суд вказав, що таке рішення суди ухвалили у зв’язку з тим, що, по-перше, в протоколі обшуку відсутня вказівка на невідкладність його проведення до постановлення ухвали слідчим суддею, чим було порушено право обвинуваченого знати, у зв’язку з чим проводиться обшук у його службовому кабінеті і тим самим, на якій підставі обмежуються його права, по-друге, як свідчить відеозапис цієї слідчої (розшукової) дії, учасникам обшуку не роз’яснювалися їхні права.
Як убачається з протоколу обшуку, він проводився за участю обвинуваченого, працівників УСБ України, представника головного управління ветеринарної медицини та понятих.
Встановлена судом першої інстанції відсутність фактичного роз’яснення прав та обов’язків учасникам слідчої (розшукової) дії колегією суддів визнається порушенням вимог ч. 3 ст. 223 КПК.
Проте, вирішуючи питання про визнання результатів обшуку недопустимими, слід виходити з того, чи була надана можливість учасникам слідчої (розшукової) дії реалізувати права, навіть формально не роз’яснені, передбачені КПК.
Так, обшук службового кабінету обвинуваченого проводився 8 липня 2015 р. з 11 год 10 хв до 12 год 10 хв. Затримано обвинуваченого було о 15 год. 10 хв. Отже, під час проведення обшуку він не мав процесуального статусу підозрюваного з усім комплексом прав та процесуальних гарантій, передбачених КПК для такого учасника кримінального провадження.
Редакція ч. 3 ст. 236 КПК, яка діяла на момент проведення вказаної слідчої (розшукової) дії, не передбачала права учасників обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника (відповідні зміни до КПК були внесені лише Законом України від 16 листопада 2017 р. № 2213-VIII).
Отже, обвинувачений та поняті під час обшуку мали право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (ч. 8 ст. 236 КПК), ознайомитися з текстом протоколу (ч. 4 ст. 104 КПК), робити зауваження і доповнення до протоколу (ч. 5 ст. 104 КПК), у разі відмови від підписання протоколу – дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу (ч. 6 ст. 104 КПК). Окрім того, відповідно до ч. 9 ст. 236 КПК обвинувачений мав право отримати другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилученого майна (за наявності) і отримав його, що підтверджується підписом на зворотній стороні останньої сторінки протоколу.
Проаналізувавши матеріали кримінального провадження, колегія суддів ВС дійшла висновку, що учасникам обшуку було надано реальну можливість користуватися зазначеними вище правами, а, отже, суд першої інстанції безпідставно визнав протокол обшуку недопустимими доказом.
Підготував Леонід Лазебний
Увага: вебінар для всіх Обшук підприємства. Як захистити бізнес?
