Судова практика
Рішення місцевої ради, прийняте в умовах потенційного або реального конфлікту інтересів, є недійсним
Велика Палата визнала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 р. через його помилковість
20 березня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 442/730/17 скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2017 р. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 р. у цивільній справі за позовом заступника керівника Дрогобицької місцевої прокуратури до набувача земельної ділянки, Летнянської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: депутат, державний реєстратор Дрогобицької районної державної адміністрації Львівської області, про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування.
У січні 2017 р. заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури Львівської області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення Летнянської сільської ради від 7 грудня 2015 р. № 23 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність набувачу», повернути земельну ділянку у власність територіальної громади с. Летня.
Свої вимоги прокурор обґрунтовував тим, що набувач земельної ділянки є сином депутата Летнянської сільської ради. Депутат всупереч вимогам ст. 28 Закону України від 14 жовтня 2014 р. № 1700-VII «Про запобігання корупції» під час засідання 2 сесії 7 скликання Летнянської сільської ради не повідомила колегіальний орган про наявність у неї реального конфлікту інтересів при розгляді та прийнятті вказаного рішення та проголосувала за прийняття такого рішення під час голосування.
Заступник керівника Дрогобицької місцевої прокуратури вважав, що депутат порушила вимоги ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зазначав, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23 червня 2016 р., яка набрала законної сили, депутата визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400,00 грн.
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 травня 2017 р. у задоволенні позову відмовлено з мотивів, що прийняття рішення Летнянської сільської ради в умовах наявності у депутата сільської ради реального конфлікту інтересів не є підставою для визнання його протиправним та скасування, оскільки голос депутата не був вирішальним. Положення ст. 67 Закону № 1700-VII, на яку посилався позивач, не містять імперативного припису щодо обов’язковості скасування у судовому порядку, зокрема, рішень, які були прийняті з порушенням вимог вказаного Закону.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської рішення Дрогобицького міськрайонного суду залишено без змін з посиланням на те, що факт вчинення депутатом корупційного правопорушення – невиконання заборони на прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів не є достатньою підставою для скасування у судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування.
Заступник прокурора Львівської області звернувся з касаційною скаргою, яку вмотивовував тим, що недотримання депутатом вимог Закону № 1700-VII при прийнятті оскаржуваного рішення сільської ради свідчить про його незаконність, незважаючи на оцінку впливу (вирішальності) її голосу, оскільки спірне рішення прийнято в умовах реального конфлікту інтересів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що з метою формування єдиної правозастосовчої практики існує необхідність визначити правильність тлумачення ст.ст. 28, 35, 67 Закону № 1700-VII у межах розгляду даної справи, оскільки у категорії справ про визнання незаконними рішень колегіальних органів (місцевих рад) у зв’язку із порушенням одним членом органу (депутатом) вимог вказаного Закону судова практика є різною.
За результатами розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при вирішенні питання про наслідки прийняття рішення органом місцевого самоврядування в умовах конфлікту інтересів у депутата відповідного органу необхідно застосовувати вимоги Закону України від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», яким врегульовано питання організації роботи органу місцевого самоврядування, яким є сільська рада, визначено обсяг повноважень і порядок діяльності вказаного органу, в т. ч. порядок дій ради у випадку конфлікту інтересів.
Обов’язковими для застосування також є вимоги Закону України «Про запобігання корупції», у ч. 2 ст. 35 якого зазначено, що у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, а заява про конфлікт інтересів заноситься в протокол засідання колегіального органу.
Національне агентство з питань запобігання корупції як спеціальний орган у межах компетенції відповідно до п. 15 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» витлумачило застосування положень ст. 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 2 ст. 35 Закону України «Про запобігання корупції», зазначивши, що у такій ситуації перевагу має спеціальний закон, яким є Закон України «Про запобігання корупції».
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що про конфлікт інтересів може заявити будь-який інший член відповідного колегіального органу або учасник засідання, якого безпосередньо стосується питання, що розглядається, тобто про наявність конфлікту інтересів мав заявити і депутат як член відповідної постійної комісії сільської ради, до обов’язків якої входить урегулювання конфлікту інтересів у депутатів сільської ради, чи будь-який депутат сільської ради, який знав про наявність конфлікту інтересів.
Не лише особа, у якої вбачається конфлікт інтересів, зобов’язана йому запобігати. Такий обов’язок прямо покладено на відповідну постійну комісію місцевої ради та на кожного депутата місцевої ради, який обізнаний з наявністю конфлікту інтересів у іншого депутата місцевої ради (ст.ст. 47, 59-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Помилковими були висновки судів попередніх інстанцій про те, що голос депутата сільради не був вирішальним та не вплинув на правомірність прийняття цього рішення, а також про те, що чинним законодавством не передбачено необхідності безумовного скасування рішення органу місцевого самоврядування, прийнятого за наявності конфлікту інтересів.
За таких обставин Велика Палата визнала за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 червня 2018 р. у справі № 459/2673/16 у подібних правовідносинах, оскільки у ньому міститься помилковий висновок про те, що наявність потенційного або реального конфлікту інтересів не тягне за собою автоматичної недійсності прийнятих рішень колегіального органу, а лише у визначених законом випадках може вплинути на втрату правомочності органу.
Підготував Леонід Лазебний
