Розбійний напад у приміщенні з вільним доступом не є проникненням у таке приміщення

Верховний Суд наголосив, що проникнення, як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно. Вирішальне значення для кваліфікації має режим доступу до приміщення.

Велика Палата Верховного Суду постановою у справі № 569/1111/16-к скасувала рішення суду апеляційної інстанції у зв’язку з недоведеністю наявності кваліфікуючої обставини при скоєнні злочину.

Вироком міського суду обвинуваченого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та позбавлено волі строком на 4 роки. Згідно з вироком, обвинувачений заволодів золотими прикрасами з ювелірного магазину попередньо спричинивши легкі тілесні ушкодження продавчині магазину, розпиливши їй в обличчя газ із балончика.

Апеляційним судом скасовано попередній вирок, змінено кваліфікацію злочину та засуджено до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна. Обвинуваченого визнано винним у вчиненні розбійного нападу з проникнення у приміщення.

Верховний Суд зазначив, що сам факт необмеженого доступу до приміщення та те, що громадянин вільно зайшов до приміщення (хоча й маючи умисел заволодіти чужим майном) не може кваліфікуватись як «проникнення до приміщення».

Апеляційний суд мав право змінити кваліфікацію злочину, якщо б обвинувачений усвідомлював, що приміщення має обмежений доступ та його подальше перебування в ньому буде незаконним.

Проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Верховний Суд також зазначив, що, змінюючи вирок, суд другої інстанції не досліджував надані докази, а лише провів допит потерпілої та обвинуваченого. Пленум ВСУ у постанові від 15 травня 2006 р. № 1 «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку» зазначив, що з огляду на принцип безпосередності дослідження доказів апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду справи.

Верховний Суд скасував попередні рішення та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути