Судова практика
Сам лише факт тяжкого психічного розладу спадкодавця не свідчить про його безпорадний стан, що є умовою для усунення від права на спадкування за законом
18 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/19573/15-ц відмовив у задоволенні касаційної скарги позивачки на рішення апеляційного суду, який відмовив від задоволення її позову через відсутність доказів.
Матір спадкодавця звернулася до суду з позовом до дружини спадкодавця про усунення від права на спадкування, обґрунтовуючи позов тим, що відповідачка умисно ухилялась від надання допомоги спадкодавцю, своєму чоловікові, який хворів на тяжку психічну хворобу, у зв`язку з чим перебував у безпорадному стані, а тому в неї відсутнє право на спадкування після смерті свого чоловіка.
Рішенням районного суду відповідачку усунено від права на спадкування за законом з посиланням на те, що вона була обізнана про факт тяжкої хвороби померлого, проте не вчиняла дій, спрямованих на надання допомоги, підтримки у лікуванні його хвороби з метою уникнення негативних наслідків, хоча і не була обмежена в такій можливості.
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову з мотивів відсутності доказів, що через наявність психічного розладу спадкодавець не здатен був усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними або такий розлад істотно вплинув на таку його здатність, унаслідок чого він потребував постійного нагляду та сторонньої допомоги.
У касаційній скарзі позивачка зазначала, що апеляційним судом не взято до уваги висновок центру судово-психіатричної експертизи за результатами проведення посмертної судово-психіатричної експертизи спадкодавця, згідно з яким останній, за своїм психічним станом, виявляв ознаки тяжкого психічного розладу (з найбільшою вірогідністю: шизофренія, параноїдна форма).
Верховний Суд вказав, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосувавши положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивакою не доведено факту ухилення відповідачки від надання допомоги своєму чоловікові (зокрема, її безвідповідальне відношення до стану здоров`я її чоловіка), постійну потребу спадкодавця у допомозі, що в силу ст. 81 ЦПК України є її процесуальним обов’язком.
Сам лише факт вияву у померлого ознак тяжкого психічного розладу не може свідчити про безпорадний стан спадкодавця. Крім цього, обмежено дієздатним або недієздатним спадкодавець за життя не визнавався.
Верховний Суд визнав правильними висновки апеляційного суду.
Підготував Леонід Лазебний
