Судова практика
Сам по собі факт заподіяння суб’єкту владних повноважень майнової шкоди його працівником під час проходження публічної служби не робить спір про її відшкодування публічно-правовим
5 липня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 206/2402/22 задовольнив касаційну скаргу міжрегіонального управління Міністерства юстиції, визнавши, що спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Міжрегіональне управління Міністерства юстиції звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з начальника міського відділу державної виконавчої служби у порядку регресу 64 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею автомобіля.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін постановою апеляційного суду, провадження у справі закрито з тих мотивів, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки для вирішення справи по суті необхідним є встановлення правомірності дій відповідача під час проходження державної служби, що відповідно до сталої судової практики належить до компетенції адміністративного суду.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що з аналізу змісту ст. 46 КАС України вбачається, що суб’єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об’єднань, юридичних осіб, які не є суб’єктами владних повноважень, виключно для превентивного судового контролю своєї ж діяльності та у випадках, визначених законом.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин – це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб’єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб’єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб’єкта владних повноважень.
Таким чином, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства справа з огляду лише на її суб’єктний склад.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 р. у справі № 200/22363/16-а, на яку посилався заявник у касаційній скарзі, зазначено, що відшкодування шкоди у порядку регресу відбувається в порядку, передбаченому цивільним законодавством України, тобто за правилами цивільного судочинства, що унеможливлює звернення з таким позовом до адміністративного суду.
Сам по собі той факт, що майнова шкода, завдана позивачу, – суб’єкту владних повноважень під час проходження відповідачем публічної служби, не змінює правової природи спірних відносин і не перетворює цей спір на публічно-правовий.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 р. у справі № 328/29/20, від 22 вересня 2021 р. у справі № 676/2149/20, на які послався заявник у касаційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 р. у справі № 161/10391/21.
У справі, що переглядалася, суди не врахували, що визначення (зміна) предмета, підстав позову у спорі – це право, яке належить позивачу. Натомість установлення обґрунтованості позову – це обов’язок суду, який здійснюється під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Звертаючись до суду з позовом, міжрегіональне управління Міністерства юстиції просило відшкодувати шкоду у порядку регресу на підставі ст. 1172, 1191 ЦК України, вказуючи на те, що правовідносини між сторонами не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб’єкта владних повноважень.
Читайте також: Сама по собі участь у спорі суб’єкта владних повноважень не робить спір публічно-правовим
Суди попередніх інстанцій помилково застосували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 р. у справі № 818/1688/16, про те, що у випадку вирішення спору щодо зобов’язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов’язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів ст. 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди в порядку регресу. Судам попередніх інстанцій належало встановити наявність правових підстав для застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та залежно від встановлених обставин ухвалити відповідне судове рішення по суті спору.
Суд першої інстанції, з яким помилково погодився апеляційний суд, не встановив належним чином правової природи правовідносин, які виникли між учасниками справи, а тому дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі.
Отже, Верховний Суд ухвалу районного суду та постанову апеляційного суду скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
