Судова практика
Сексуальне насильство та розбещення неповнолітніх розмежовуються за ознаками об’єктивної сторони, зокрема за вчиненням чи невчиненням насильницьких дій сексуального характеру
22 червня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 736/1760/21 задовольнив частково касаційну скаргу захисника, який просив закрити кримінальне провадження за відсутністю в діях фігуранта складу кримінального правопорушення.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, фігуранта засуджено за ч. 4 ст. 153 КК України.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що висновки суду про доведеність винуватості його підзахисного не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать наявним доказам та не обґрунтовані належним чином у вироку.
Верховний Суд погодився, що висновки судів ґрунтувалися на сукупності зібраних по справі доказів, які були досліджені судом першої інстанції та перевірені апеляційним судом не в повному обсязі.
Розглядаючи кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, суди зобов’язані оцінити фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення з огляду на їх доведеність з приводу того: чи були вчинені щодо потерпілої особи будь-які насильницькі дії; чи мали такі дії (не пов’язані з проникненням в тіло іншої особи) сексуальний характер та чи були вони вчинені без добровільної згоди потерпілої, крім випадку, якщо вони були вчинені щодо малолітньої особи, яка не досягла чотирнадцятирічного віку (незалежно від її добровільної згоди).
Крім того, оцінюючи зазначені обставини в даному кримінальному правопорушенні, суди зобов’язані чітко розмежувати та встановити чи мають вказані вище дії ознаки інших кримінальних правопорушень, зокрема, чи не слід кваліфікувати дії винної особи як розбещення неповнолітніх, оскільки об’єктивна сторона кримінальних правопорушень, передбачених ст. 153 та ст. 156 КК України, схожа і потребує чіткого розмежування.
За висновком Верховного Суду, апеляційний суд залишив без належної уваги показання малолітньої потерпілої стосовно того, що обвинувачений зайшов до кімнати, штовхнув її, від чого вона впала на ліжко обличчям догори. Після цього він ліг на неї зверху, зняв із неї труси, при цьому сам залишився вдягненим, та просив принести тарілку. Ніяких частин тіла обвинувачений не чіпав, більше нічого не робив і не говорив. Це ж підтвердила й законна представниця малолітньої потерпілої.
Тобто зі встановлених судом першої інстанції обставин справи не вбачається, що дії фігуранта були направлені на вчинення саме насильницьких дій сексуального характеру.
Читайте також: Сексуальне насильство під час війни – це воєнний злочин, який не має терміну давності
Слід звернути увагу, що застосування сили і насильницькі дії сексуального характеру це не тотожні поняття.
Отже, Верховний Суд вирішив, що апеляційному суду слід ретельно перевірити усі доводи апеляційної скарги захисника, дати на них вичерпні, вмотивовані відповіді, визначитись із правильною кваліфікацією дій обвинуваченого, при цьому перевірити чи не було в його діях складу іншого кримінального правопорушення, зокрема, передбаченого ст. 156 КК України, встановивши чітке розмежування складів вказаних кримінальних правопорушень відповідно до встановлених фактичних обставин справи, й постановити судове рішення відповідно до вимог закону.
Тому Верховний Суд ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
