Судова практика
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою
Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок Верховного Суду України у справі № 226/168/15-ц, згідно з яким пільга щодо сплати судового збору у справах про стягнення невиплаченої заробітної плати, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні впродовж усього розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
30 січня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 910/4518/16 за заявою ТОВ «Інтерхім-БВТ» до ПАТ «Азовелектросталь» про банкрутство касаційну скаргу працівника на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2018 р. про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати.
За матеріалами справи, працівник звернувся до Господарського суду міста Києва з майновими вимогами до боржника – ПАТ «Азовелектросталь» у межах справи про його банкрутство про стягнення 19 555,64 грн заборгованості з виплати заробітної плати, 4 589,74 грн компенсації за втрату частини заробітної плати та 12 541,34 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позовні вимоги обґрунтував тим, що всупереч вимогам ст. 116 КЗпПУ ПрАТ «Азовелектросталь» станом на день звільнення заявника (27.02.2016) не провело з нею повного розрахунку з виплати заробітної плати.
Господарський суд позов задовольнив частково – виходячи з відсутності в матеріалах справи відомостей, на підставі яких здійснюється розрахунок компенсаційної виплати в разі порушення права звільненого працівника на оплату праці, відмовив у задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
У травні 2018 р. працівник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з проханням відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Київський апеляційний відмовив у задоволенні клопотання працівника про відстрочення сплати судового збору, обґрунтовуючи ухвалу тим, що працівник не навів обставин, які б свідчили про наявність належних підстав для відстрочення сплати судового збору, наведені обставини не мають характеру виключних, то й підстави для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
У липні 2018 р. працівник звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського, а справу у відповідній частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав цю справу разом з касаційною скаргою працівника на розгляд Великої Палати Верховного Суду, мотивуючи своє рішення тим, що в постанові від 30 листопада 2016 р. у справі № 226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16) Верховний Суд України, розглянувши подібну справу, дійшов висновку про те, що вказана вимога в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній до 01.10.2015) є «іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин», тому не належить до вимог про стягнення заробітної плати, за пред’явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільнені від сплати судового збору.
Велика Палата дійшла висновку, що немає підстав для відступлення від наведеного висновку, оскільки для встановлення наявності чи відсутності підстав такого відступлення необхідно визначити, чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати, у справах про стягнення якої позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Оскільки стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників в частині отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), то вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР «Про оплату праці».
Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Підготував Леонід Лазебний
