Що отримає банк у разі банкрутства поручителя?

Велика Палата Верховного Суду у рішенні по справі  № 902/492/17 відступила від правової позиції Верховного Суду України, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов’язання в межах договірної вартості предмета іпотеки у разі, якщо іпотекодавець як майновий поручитель не є боржником за основним кредитним зобов’язанням.

15  травня 2018 р. Верховний Суд направив на новий розгляд справу № 902/492/17, оскільки суди попередніх інстанцій визначили розмір забезпечених вимог кредитора лише на підставі договірної вартості майна, яке є предметом забезпечення.

У червні 2017 р. СТ «Гарант» (боржник) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 18 липня 2017 р. до господарського суду  надійшла заява ПАТ «УкрСиббанк» (заявник, банк) з вимогами до СТ «Гарант», в якій заявник просив визнати його грошові вимоги до боржника на суму 7 769 442, 57 грн як такі, що забезпечені заставою майна боржника як майнового поручителя за кредитними зобов’язаннями фізичної особи перед банком.

Ліквідатор боржника у відзиві на заяву визнав обґрунтованими кредиторські вимоги банку частково на суму 1 718 488,00 грн, оскільки, на його думку майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем виключно в межах вартості предмета іпотеки, погодженої сторонами в договорі іпотеки.

Ухвалою господарського суду від 8 серпня 2017 р., залишеною без змін апеляційним  судом, заяву банку задоволено частково – визнано грошові на суму 1 718 488 грн як такі, що забезпечені майном боржника.

Вмотивовуючи свої рішення, суди виходили із договірної вартості предмета іпотеки та  відмовили у визнанні грошових вимог банку на суму, яка відповідає розміру фактичної заборгованості боржника –  фізичної особи за кредитним договором, посилаючись на те, що законодавство про банкрутство не передбачає можливості включити до реєстру вимог кредиторів такі вимоги, які перевищують договірну вартість майна заставодавця (іпотекодавця) у випадках банкрутства майнового поручителя за зобов’язаннями третьої особи.

На підтвердження свого висновку суди попередніх інстанцій послалися на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України, в т. ч. у справі № 918/169/16 від 29 березня 2017 р.

У касаційній скарзі банк серед іншого вказував на те, що судами не враховано вимог статей 7, 11 Закону України «Про іпотеку», статті 57 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі – Закон про банкрутство), з яких вбачається його право на задоволення грошових вимог до боржника шляхом продажу заставного майна в ліквідаційній процедурі банкрута за ціною, визначеною ліквідатором на момент його продажу, а не на дату виникнення забезпечувальних правовідносин, та на повне задоволення його фактичних вимог за рахунок вартості предмета іпотеки.

Також заявник навів підстави відступити від правової позиції, висловленої  в рішенні ВСУ у справі № 918/169/16 про те, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання основного зобов’язання в межах договірної вартості предмета іпотеки.

Верховний Суд наголосив, що оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення. Закон про банкрутство не пов’язує визначення вимог, забезпечених заставою (іпотекою) майна боржника, для включення їх до реєстру вимог, із договірною вартістю предметів забезпечення.

Забезпеченими зобов’язаннями в розумінні статті 1 Закону про банкрутство та, відповідно, забезпеченими вимогами, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов’язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута.

Оскільки вартість предмета забезпечення на час постановлення рішень судів попередніх інстанцій не була відома, а самі суди не взяли до уваги розрахунків і доводів заявника, Верховний Суд скасував рішення та направив справу на новий розгляд.

Отже, що отримає банк – поки невідомо…

Леонід Лазебний

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути