Судова практика
Шпигунство вважається закінченим злочином з моменту отримання та накопичення відомостей, що становлять державну таємницю, з метою їх передачі
27 серпня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 204/82/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який наполягав, що мотив є невід’ємною частиною складу злочину «шпигунство».
Вироком місцевого суду громадянина КНР визнано винуватим і засуджено за ч. 1 ст. 114 КК за шпигунство.
Ухвалою апеляційного суду вирок змінено, виключено з формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання на встановлення факту повторного отримання громадянином КНР інформації у вигляді електронних графічних файлів, записаних на флеш-накопичувачі. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що громадянина КНР засуджено безпідставно, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено мотивів, з яких він діяв, що є невід`ємною частиною суб`єктивної сторони складу злочину.
Верховний Суд вказав, що шпигунство у формі збирання відомостей, які становлять державну таємницю, може вчинятися тільки зі спеціальною метою: з метою передачі таких відомостей іноземній державі, іноземній організації або їх представникам. При цьому на кваліфікацію дій за ст. 114 ч. 1 КК України мотиви злочину не впливають.
Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, громадянин КНР збирав відомості, що становлять державну таємницю, саме з метою передачі іноземній організації або їх представникам та отримав такі відомості від свого знайомого, який є співробітником Дніпропетровського національного університету та має допуск до державної таємниці.
На підтвердження цього суд у вироку обґрунтовано послався, у тому числі: на показання самого громадянина КНР, на показання свідків, на висновки судових експертиз тощо.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення громадянином КНР зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 114 КК. При цьому всім наявним доказам суд відповідно до вимог КПК дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив всі викладені у ній доводи, у тому числі, доводи сторони захисту про невстановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114 КК, та наявність підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 КПК, і визнав їх необґрунтованими, належним чином мотивувавши своє рішення, отже ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Підготував Леонід Лазебний
