Шведський суддя: який він?

Швеція – одна з тих держав, де правосуддя не лише формально існує, а дійсно працює на благо суспільства. У 2022 році ця країна посіла четверте місце в глобальному рейтингу верховенства права The World Justice Project, поступившись лише скандинавським сусідам – Данії, Норвегії та Фінляндії. Цей високий результат підтверджується й загальним рівнем довіри громадян: згідно з даними Європейського соціального дослідження (ESS), шведи високо оцінюють ефективність судової системи та впевнені в її незалежності.

Рівень довіри – не просто статистика

Рівень сприйняття судової незалежності в Швеції продовжує бути високим серед широкої громадськості та серед компаній.

Загалом 75 відсотків населення та 70 відсотків компаній вважають рівень незалежності судів і суддів у 2023 році «достатньо або дуже добрим». Такий рівень довіри – не просто статистика, а глибоко вкорінений результат системної роботи, заснованої на прозорості, етичності та професіоналізмі.

В основі цієї системи стоїть фігура судді – не лише посадова особа, а носій суспільної моралі, законності та справедливості.

Саме тому постає закономірне запитання: хто він – шведський суддя? Що формує його світогляд, щоденну поведінку та взаємодію з суспільством? Відповідь на ці питання не лише цікава, а й важлива для розуміння того, як виглядає правосуддя, що заслуговує на довіру.

Хто він – шведський суддя?

Перш ніж відповісти на це запитання, варто звернутися до нормативно-правового регулювання професійної діяльності суддів у Швеції. У цій країні існує чітка система законодавчих та етичних орієнтирів, яка формує високу культуру судочинства. Правовий статус судді визначається рядом ключових нормативних актів: Конституцією Швеції (Regeringsformen), Судовопроцесуальним кодексом (Rättegångsbalken), Законом про державну службу (Lag om offentlig anställning) та Кримінальним кодексом. Вони регулюють як загальні принципи роботи судової влади, так й особисту відповідальність суддів за дотримання норм права.

У Швеції існують і необов’язкові етичні рекомендації для суддів. У 2011 році були запроваджені етичні орієнтири – «Належна судова практика» (God domarsed), які були переглянуті в 2023 році.

Ці орієнтири не мають юридично зобов’язального характеру, тож їх застосування не є обов’язковим. Проте згідно з належною професійною практикою, відхилення від них на інституційному рівні має бути обґрунтоване вагомими причинами. Цікаво, що оновлений документ містить перелік із 60 основних запитань та понад 100 підпитань, які охоплюють широкий спектр ситуацій – від фундаментальних етичних принципів до практичних щоденних дилем. Сформульовані запитання таким чином, аби стимулювати суддю до глибокої рефлексії – як індивідуальної, так і колективної. У багатьох випадках відповіді залежать від конкретного контексту, а не мають універсального характеру. Деякі запитання передбачають звернення до норм конституційного або галузевого законодавства, тоді як інші залишаються повністю в сфері особистої етичної оцінки.

Читайте також: Чи зацікавиться МКС Кім Чен Ином?

На перший погляд, такий обсяг питань може здатися надмірним або навіть педантичним, особливо коли йдеться про, здавалося б, очевидні речі. Проте практика семінарів і професійних обговорень свідчить: саме ця багатогранність формує живу, динамічну концепцію «належної судової практики», яка виходить далеко за межі формального дотримання правил. Отже, вже з рівня формального й неформального регулювання стає зрозуміло, що шведський суддя – це не просто носій закону, а професіонал, який постійно веде внутрішній діалог із собою, колегами та суспільством.

Носій знань, досвіду та відповідальності

Отримати роботу в суді цій країні вважається найпрестижнішою відзнакою серед студентів юридичних факультетів. Саме тому вони постійно намагаються отримати найкращі оцінки на кожному іспиті. Свою кар’єру судді починають із звернення до Міністерства юстиції, яке приймає близько 30% заявників. Уряд за пропозиціями Ради пропозицій суддів (Domarnämnden) призначає суддів на постійні посади. Вони починають навчання як помічники та судові секретарі протягом приблизно 2 років, а після того, як кандидати пройдуть відповідний тест, призначаються до окружного суду.

Після широкого діапазону призначень, які можуть тривати до 8 років, уряд визначає призначення та просування суддів на постійні посади. Апеляційним суддям іноді доводиться чекати по 20 років, перш ніж їх призначать.

Щоб бути призначеним суддею апеляційної інстанції, суддя повинен мати правильний баланс між хорошими академічними результатами, серйозними науковими роботами, кількома роками «помітної» судової практики як в окружних, так і в апеляційних судах, а також добровільну службу в наданні правової допомоги, та в ролі гостьового викладача, який читає лекції на юридичну тематику в школах. Судді повинні мати ступінь бакалавра права, багато з них пройшли спеціалізовану судову підготовку, наприклад, службу в апеляційних судах апеляційних адміністративних судах та окружних адміністративних судах.

Читайте також: Марина Барсук, суддя-спікер ПАГС, про нові стандарти комунікації з медіа

Кандидати на посаду постійного судді повинні бути громадянами Швеції та скласти професійні іспити, передбачені для отримання кваліфікації судді (Шведський кодекс судочинства, глава 4, розділ 1). Жодна особа, яка перебуває в стані банкрутства або має адміністратора відповідно до розділу 7 глави 11 Кодексу про дітей і батьків, не може обіймати посаду судді. Так, процедура відбору та призначення суддів у  Швеції є надзвичайно ретельною та багаторівневою, що забезпечує високий професійний рівень осіб, які обіймають ці посади.

Поєднання суворих академічних вимог, багаторічної практичної підготовки, а також активної участі у правничій спільноті формує суддівську професію як взірець професіоналізму та етичної стійкості. Таким чином, суддя у Швеції – це не лише фахівець із глибокими знаннями права, але й особа з перевіреним досвідом, відповідальною позицією та високим рівнем довіри з боку держави та суспільства.

Усе починається зі слів присяги

Перший крок, який проходить шведський суддя перед тим, як розпочати свою роботу – це присяга. Вона є не просто формальністю, а глибоко символічним актом, який закладає етичний фундамент усієї подальшої діяльності. В присязі закріплено багато важливих етичних принципів, зокрема таких, як справедливість, об’єктивність, дотримання закону та те, що суддя повинен судити відповідно до мети закону. Крім того, присягою передбачено, що служитель Феміди не може брати хабара або впливати на рішення якимись сторонніми обставинами, а базувати своє рішення на тому, що доведено в справі.

Нарешті, встановлено принцип секретності. Присяга судді додає основу щодо того, які вимоги та обов’язки висуває до нього його посада. Як зазначає один із суддів, його вразило, що присяга судді та етичні принципи представляють у Швейцарії чисте сумління, «яке сидить на вашому плечі». Як згадує помічниця тамтешнього судді, «присяга була для кожного з нас святою. Ніхто і за жодних обставин не порушував її. Навіть за межами суду ми кожну хвилину пам’ятали, що є представниками судової системи Швеції й поводили себе бездоганно».

Гендерний мейнстрим

Останній перепис суддів у Швеції показав, що приблизно 55,6% суддів становлять жінки, а 44,4 % – чоловіки. Й це не просто суха статистика, а яскравий приклад того, що шведська судова система реально втілює принципи гендерної рівності. Та й сам суддя у Швеції – це не «він» чи «вона», а професіонал, незалежно від статі. Щоб забезпечити таку рівність не лише на папері, а й на практиці, шведські суди реалізують масштабну програму гендерного мейнстримінгу.

Вони розробили план дій, який охоплює освіту працівників, аналіз внутрішньої комунікації, зміну культури в залах суду, а також врахування гендерного аспекту у вироках і роботі з потерпілими. Особливу увагу приділено усвідомленню того, як гендерні норми можуть несвідомо впливати на рішення, та як цьому протидіяти? Наприклад, одне з досліджень засвідчило, що чоловіки частіше отримують суворіші вироки у справах про «п’яне водіння» – і тепер суди працюють над тим, щоб оцінки були рівними незалежно від статі. У деяких судах навіть проводили «гендерні прогулянки», щоб оцінити, наскільки простір безпечний і доброзичливий для всіх відвідувачів, включаючи жінок, що стали жертвами насильства.

Простота в одязі, відкритість у діях…

Жінка на велосипеді, яка не носить мантії і не бере подарунків – саме так може виглядати пересічна суддя в Швеції. У цій країні судді – частина суспільства. Ви не впізнаєте шведського суддю на вулиці: він або вона їде на роботу звичайним потягом, пішки чи велосипедом, не маючи ані супроводу, ані особливих ознак статусу. Їхнє життя не відокремлене від повсякденності людей, яким вони служать.

Не існує в Швеції й обов’язкового суддівського одягу. Судді не носять мантій навіть у суді – вони одягнені у звичайний діловий костюм. Такий зовнішній вигляд, як вони вважають, не применшує їхнього авторитету, а, навпаки, підкреслює головне – не форма, а суть, не зовнішнє, а внутрішнє.
Це прояв тієї самої скандинавської скромності та прозорості, які глибоко вкорінені й у правовій культурі країни. Відкритість, доступність і простота – це не просто стиль життя, а внутрішній етичний код кожного, хто представляє правосуддя в Швеції.

Загалом тамтешні судді можуть брати участь у професійних або суспільних дискусіях, однак за умови, що це не суперечить положенням Закону про таємницю. Не заборонено обговорювати й конкретні справи за умови нерозголошення конфіденційної інформації. На практиці це означає, що суддя може лише цитувати офіційне рішення суду (сьогодні судді дедалі частіше прагнуть зробити свої рішення зрозумілішими для громадськості). Звісно, коментувати справи, які ще перебувають на розгляді, дозволено лише в межах підтвердження факту їх наявності.

Оскільки етичні орієнтири не є зобов’язальними, дії, що їм суперечать, не можуть стати підставою для дисциплінарних заходів, якщо немає інших порушень, несумісних із професійними обов’язками судді. Наприклад, судді може вважатися етично недоречним коментувати судові рішення (свої чи колег) у соціальних мережах, однак такі дії не можуть спричинити дисциплінарної відповідальності, оскільки захищені правом судді на свободу висловлювання.
Водночас, якщо суддя бере участь у публічних дебатах, він робить це виключно як приватна особа, а не як представник суду.

Читайте також: Сучасні уявлення щодо протидії злочинності

Багато суддів Верховного адміністративного суду беруть активну участь у професійних або академічних обговореннях судової практики та законодавства під час семінарів тощо. Це має практичну цінність як для самого суду (оскільки він отримує зворотний зв’язок щодо теоретичних чи прикладних труднощів застосування тих чи інших норм), так і для інших учасників. Звісно, у таких випадках суворо дотримуються правил конфіденційності судових нарад, що обмежує обсяг інформації, яку може розголосити суддя.

Неупередженість

У шведському Судово-процесуальному кодексі є правила щодо спеціальних умов прийнятності та конфлікту інтересів. Вони передбачають, серед іншого, що суддя відстороняється від розгляду справи, якщо він має конфлікт інтересів, іншими словами суддя може не бути зацікавленим у результаті справи через стосунки зі стороною, або те, що розглядається в судовому процесі. Ці стосунки можуть впливати, свідомо чи несвідомо, на волю суддів, на рішення у процесі, на вирок. Метою правил щодо конфлікту інтересів є сприяння чесній моралі та хорошій етиці в судах.
Норми конфлікту інтересів також існують для забезпечення правової визначеності громадян.
Кримінальний кодекс Швеції передбачає етичні норми щодо неправомірної поведінки та отримання хабарів. Закон встановлює, що особа, яка навмисно або через необережність, здійснюючи владу, дією чи бездіяльністю нехтує тим, що їй було покладено, карається за неправомірну поведінку штрафом або позбавленням волі.

Кримінальний кодекс також передбачає відповідне покарання за одержання хабара. Отримана вигода має кваліфікуватися як неправомірна винагорода.

Судові справи розподіляються між суддями в Швеції автоматично комп’ютерною системою. Усім надається рівна кількість справ. Перед тим, як почати роботу над якоюсь справою, суддя ретельно перевіряє, чи не стосується вона когось із його знайомих чи організацій, які тим чи іншим чином можуть вплинути на об’єктивність його рішення. Якщо ж у нього чи в неї є найменший сумнів – вони одразу ж повідомляють про це своїх колег, і система перерозподіляє цю справу на іншого суддю. Дозволена вартість подарунків не повинна перевищувати 300 крон. Інша людина не може оплатити, скажімо, за обід судді в ресторані, бо це може вважатися хабарем. Більше того, тут навіть існує поняття «борг вдячності» – коли хтось робить тобі якусь незначну послугу і ти відчуваєш, що повинен зробити щось у відповідь. Таких ситуацій судді прагнуть уникати.

Яскравим прикладом того, як серйозно ставляться в Швеції до згаданого принципу неупередженості, стала справа The Pirate Bay. У 2009 році після винесення вироку чотирьом засновникам файлообмінного сервісу, спалахнув гучний скандал, коли з’ясувалося, що суддя Томас Норстрьом, який головував на процесі, був членом кількох організацій, що захищають авторські права – разом із юристами сторони обвинувачення. Це поставило під сумнів його неупередженість. Після цього апеляційний суд призначив нового суддю – Ульріку Ірфельт – для розгляду скарг на упередженість. Однак і її було усунуто зі справи, оскільки вона виявилася членом тих самих організацій, що й Норстрьом.

Це стало ще одним підтвердженням важливості повної прозорості та максимальної обережності в питаннях професійної етики. Цей прецедент засвідчив, що система не ігнорує навіть потенційний конфлікт інтересів – незалежно від посади чи впливовості особи.

Прозорість у діях та думках

У шведських судах кабінети традиційно мають скляні стіни, тож будь хто може побачити, чим займається суддя чи інший працівник на своєму робочому місці. Двері в кімнату зазвичай відчинені, що символізує відкритість і готовність до діалогу. Судді вільно заходять одне до одного, зокрема й до лагмана, голови суду, щоб поставити запитання або отримати допомогу.
При цьому робота судді постійно оцінюється за понад десятьма критеріями – як за якістю, так і за кількістю самостійно підготовлених справ і прийнятих рішень. Якщо хтось із працівників помічає недолік в організації процесів і пропонує рішення – керівництво суду негайно реагує. Уся система працює в режимі постійного вдосконалення, орієнтованого на якість обслуговування громадян та раціональне використання ресурсів. Судова організація налаштована так, щоб забезпечувати ефективну роботу навіть тоді, коли кількість присутніх у будівлі мінімальна. Засідання плануються й проводяться швидко, якісно й економно.

Правосуддя без бар’єрів

У тамтешніх судах створено умови, аби кожна людина, незалежно від фізичних особливостей, могла повноцінно працювати. Якщо працівник пересувається на візку, має порушення зору, слуху чи мовлення – робочий процес налаштовується так, щоб йому було зручно і комфортно виконувати професійні обов’язки. Технічна адаптація робочого місця є нормою, а не винятком.
В одному із судів працює суддя, якого називають «взірцем професіоналізму». Його судові рішення вважаються зразковими за змістом і стилем, а ефективність роботи – винятковою. При цьому він пересувається по будівлі суду на електричному візку – пермобілі. Й робить це настільки вправно та швидко, що асистенти не завжди встигають за ним. Незважаючи на майже повну відсутність можливості говорити, суддя повноцінно спілкується з оточенням за допомогою комп’ютерної програми, встановленої на його візку.

Як зізналася одна з його помічниць, робота поряд із такою людиною стала для неї справжнім відкриттям: «Я тоді зрозуміла, що обмеження – це не в тілі, а в уявленні. Він міг усе, окрім як ходити й говорити. Але його всі чують, і він рухається вперед швидше, аніж більшість».

Балансування на межі дозволеного

Як і в Україні, в Швеції суддям заборонено здійснювати дії, які можуть підірвати довіру до нього самого або завдати шкоди репутації судовому органу. При тому тут немає обмежень щодо політичної діяльності, нею можуть займатися й судді. У результаті чимало з них беруть участь у політичних кампаніях, а в минулому деякі з них були навіть обрані до шведського парламенту. До речі, навіть двоє прем’єр-міністрів у минулому працювали постійними суддями. Суддів у Швеції часто призначають для роботи в міністерствах або адміністративних структурах як юридичних радників. Наприклад, Анті Авсан був членом парламенту від Поміркованої партії Швеції, а на час своєї політичної діяльності він перебував у відпустці з посади судді в Стокгольмі. Сюзанна Еберстайн, представниця Соціал-демократичної партії, також працювала суддею в апеляційному адміністративному суді.

Між законом і політикою: небезпечне зближення

Водночас, попри всі позитивні характеристики шведської судової системи є в ній і свої проблеми. Так, політизація процесу призначення суддів потенційно може поставити під загрозу незалежність тамтешніх суддів. Тому при призначенні професійних суддів, влада обов’язково враховує поради Ради суддівських пропозицій. Залучення вказаної Ради допомагає мінімізувати неправомірний політичний вплив на призначення суддів, адже серед її членів більшість (п’ять із дев’яти) – судді, тому вони, як і їхні колеги по раді, призначаються політичними гілками влади: сім – урядом, а два – парламентом. Присутність Ради пропозицій обмежує урядовців, хоча вони, теоретично, можуть обрати кандидата, якого не включено до пропозиції. Додамо, що з 2011 року, коли чинна система набула чинності, уряд країни завжди на практиці дотримувався партнерства у співпраці з Радою пропозицій.

У своїх висновках від 17 березня 2023 року Комітет із розслідування посилення захисту демократії та незалежності судової влади, створений урядом Швеції, запропонував посилити позицію Ради відповідно до пропозицій громадських організацій. Комітет запропонував відповідні зміни до процедури призначення суддів, передбачивши в конституції, що судді призначаються урядом за пропозицією органу, більшість якого складається з діючих і колишніх суддів.

Крім того, на думку Комітету, на відміну від існуючої моделі, уряд має призначати суддею лише особу, запропоновану Радою суддівських пропозицій.
Інша проблема. У Швеції народні засідателі (lay judge) – це звичайні громадяни, яких призначають політичні партії відповідно до результатів місцевих виборів. Вони беруть участь у розгляді справ разом із професійними суддями. Формально засідателі мають «залишати» свої політичні погляди «поза залою суду», однак останні події викликають сумніви в реальній нейтральності цієї системи.

Після виборів 11 вересня 2022 року партія «Шведські демократи» (SD) – ультраправа політична сила – здобула перемогу в усіх 20 регіонах і близько 90% муніципалітетів, що дає їй право призначати до 40% усіх народних засідателів у деяких громадах. Це викликало серйозне занепокоєння щодо зростання політичного впливу на судову систему. Дослідження показують, що не всі засідателі повністю утримуються від демонстрації політичної позиції в суді, що може загрожувати принципу неупередженості. Таким чином, шведська модель народної участі в судочинстві, попри високий рівень довіри, стикається з новим викликом – балансом між демократичним представництвом і гарантіями справедливого правосуддя.
***
Шведський суддя – це не просто носій юридичних знань і виконавець закону. Це фігура, що втілює високий рівень професіоналізму, етики, неупередженості та відкритості. Висока довіра суспільства до судової системи Швеції є результатом ретельно вибудованої структури призначення, контролю та постійного самовдосконалення суддів. Попри окремі виклики, зокрема політичний вплив на призначення народних засідателів чи ризики політизації судової влади, загальна модель функціонування правосуддя в Швеції є прикладом балансу між демократичними принципами та вимогами до об’єктивності й справедливості.

Як підсумувала одна з помічниць судді після завершення своєї роботи: «Незважаючи на те, що майже не відпочивала протягом цих двох років, я щодня прокидалася з посмішкою й відчувала, що роблю щось важливе для людей навколо мене, для країни і для демократії… Мою повагу до них і моє захоплення ними я пронесу в серці решту мого життя». Ці слова ще раз підкреслюють головне: шведське правосуддя – це насамперед про цінності, які формують гідне суспільство.

Аліна Бондаренко,
магістрантка факультету правничих наук
Національного університету “Києво-Могилянська академія”

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути