Судова практика
Спадкоємець боржника, якому невідомо про існування вимог кредитора спадкодавця, не може бути позбавлений успадкованого без попередження
3 лютого 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 278/3367/19-ц скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов спадкоємця, оскільки іпотекодержатель порушив вимоги закону щодо повідомлення боржника (спадкоємця боржника) про наступне звернення стягнення на предмет іпотеки.
Особа звернулася до суду із позовом до ТОВ «Грифон капітал», ТОВ «Профіт кредит» про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Як третю особу залучено приватного нотаріуса.
Позивачка успадкувала від сина, який помер у 2018 р., житловий будинок, що перебував в іпотеці. У 2011 р. банк-іпотекодержатель надсилав синові позивачки вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та про намір у позасудовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки. Після цього було ухвалено рішення про стягнення на користь банку кредитного боргу, відкрито виконавче провадження, однак судове рішення виконано не було. Права вимоги за кредитним та іпотечним договорами кілька разів відступалися, і в листопаді 2019 р. останній іпотекодержатель – ТОВ «Грифон капітал» реалізував право вимоги в позасудовому порядку шляхом продажу спірного житлового будинку ТОВ «Профіт кредит».
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що заявлені позивачем вимоги не можуть бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу предмета іпотеки, адже за недодержання іпотекодержателем процедури, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», законодавець визначив відшкодування іпотекодержателем збитків, а не визнання недійсним договору. Аналогічний висновок Верховний Суд висловив у справі № 201/9258/15.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що за змістом ч. 1 ст. 33 та ч. 1 ст. 35 Закону «Про іпотеку» (далі – Закон) реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов’язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звернути стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону.
Таким чином, недотримання вимог ч. 1 ст. 35 Закону щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
Якщо іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки за рішенням суду або договором, то він зобов’язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір (ч. 1 ст. 38 Закону). У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
За умови направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов’язання відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону (одним документом) необхідно виходити з пріоритету дотримання саме ч. 1 ст. 35 Закону (див. п. 70, 71 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 р. у справі № 757/13243/17).
У цій справі іпотекодержателем не надано належного підтвердження виконання вимог ст. 35 Закону щодо надіслання боржнику (спадкоємцю боржника) повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання, що унеможливило встановлення державним реєстратором завершення 30-денного строку, після спливу якого він може вчиняти подальші дії зі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Цей висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах: від 23 січня 2019 р. у справі № 306/1224/16-ц; від 24 квітня 2019 р. у справі № 521/18393/16-ц.
ТОВ «Грифон Капітал» як новий кредитор, звертаючи стягнення в позасудовому порядку на предмет іпотеки, який на час продажу успадковано позивачкою, не повідомило останню про необхідність усунення порушення зобов’язань та про наслідки такого неусунення – звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто не пред’явив своїх кредиторських вимог до позивачки у порядку ст. 1281 ЦК України.
Спадкоємець боржника, якому не відомо про існування вимог кредитора спадкодавця, не може бути позбавлений успадкованого майна в позасудовому порядку без будь-якого повідомлення чи попереднього пред’явлення претензії кредитором. Позбавлення особи майна в такий спосіб є порушенням права власності, гарантованого ст. 41 Конституції України.
Підготував Леонід Лазебний
