Судова практика
Спеціальна конфіскація не є кримінальним покаранням, тому зміна правової підстави вилучення в обвинуваченого майна в порядку спеціальної конфіскації не погіршує його становища
17 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 185/6228/18 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який наполягав, що, застосувавши до обвинуваченого спеціальну конфіскацію, суд погіршив його кримінально-правове становище.
Вироком суду першої інстанції обвинуваченого було засуджено за ч. 1 ст. 259 КК і звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на підставі ст. 75 КК за те, що він з власного мобільного телефону умисно зателефонувала на спеціальну лінію оператора «102» відділу поліції та повідомив неправдиву інформацію про підпал та підрив відділення ПрАТ «Водафон Україна». Серед іншого вирішено питання речових доказів у порядку ст. 100 КПК і конфісковано мобільний телефон, який належав обвинуваченому.
Ухвалою суду апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції було змінено в частині конфіскації мобільного телефону – вирішено конфіскувати у власність держави мобільний телефон «Нокіа 101» на підставі статей 96-1, 96-2 КК. В іншій частині вирок залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор посилався на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв судове рішення у формі ухвали, а не вироку. На його думку, суд не взяв до уваги положення ч. 2 ст. 96-1 КК про те, що спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду, що кореспондується з вимогами ст. 420 КПК, якою передбачено ухвалення вироку судом апеляційної інстанції. Також прокурор зазначав, що, застосувавши до обвинуваченого спеціальну конфіскацію, суд погіршив кримінально-правове становище останнього.
Верховний Суд розглянувши касаційну скаргу прокурора дійшов висновку, що доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 2 ст. 96-1 КК, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК є необґрунтованими.
ВС зазначив, що у ч. 1 ст. 420 КПК чітко визначено випадки, за яких суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок. Проте сторона обвинувачення у своїй скарзі не вказала підстав, визначених цією нормою КПК.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи зазначене і зважаючи на те, що спеціальна конфіскація не входить до переліку кримінальних покарань, визначеного ст. 51 КК, та рішення про неї згідно з ч. 4 ст. 374 КПК приймається разом з рішеннями щодо речових доказів і документів, а тому її належить вважати спеціальною формою розпорядження грошима, цінностями та іншим майном, які відповідають ознакам ч. 1 ст. 96-2 КК, дійшов правильного висновку, що зміна правової підстави вилучення в обвинуваченого майна на спеціальну конфіскацію його становища не погіршує.
За правилами ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у випадках, що прямо зазначені у вказаній нормі закону, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Крім того, з положень п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК вбачається, що виправлення помилки, допущеної судом першої інстанції, яка стосується лише майнових інтересів обвинуваченого та не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення, здійснюється шляхом зміни вироку навіть у тому випадку, якщо при цьому майнові інтереси обвинуваченого зазнають додаткових обмежень.
На думку колегії суддів ВС, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення конфіскувати телефон, який належав обвинуваченому, тому при постановленні ухвали суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги, що при застосуванні спеціальної конфіскації майнові інтереси обвинуваченого не зазнали істотних змін порівняно з оскаржуваним вироком, оскільки відбулося не більше ніж уточнення правової підстави, згідно з якою відповідне майно у будь-якому випадку вибуває з його володіння.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються і з положеннями ч. 9 ст. 100 КПК, відповідно до яких питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
За таких обставин, ураховуючи, що саме після постановлення судом апеляційної інстанції ухвали, вирок суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо конфіскації зазнав зміни та набрав законної сили, Верховний Суд дійшов постановив, що таке рішення суду апеляційної інстанції в цілому не суперечить положенням ч. 2 ст. 96-1 КК, у зв’язку з чим відсутні підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив такі істотні порушення кримінального процесуального закону, які могли би бути безумовною підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Підготував Ярослав Степанніков
