Судова практика
Спір про правовий статус нежилих приміщень між власником квартири у багатоквартирному будинку та органом місцевого самоврядування має вирішуватися в порядку цивільного судочинства
29 травня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 524/8406/17 за позовом власника квартири до Кременчуцької міськради, виконкому Кременчуцької міськради про визнання рішень незаконними та їх скасування.
У листопаді 2017 р. власник квартири звернулася до суду з позовом, у якому просив визнати незаконними та скасувати: рішення Кременчуцької міськради «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності»; пункт 1.3 рішення виконкому Кременчуцької міськради «Про передачу в оренду приміщень та продовження договорів оренди приміщень, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Кременчука»; рішення державного реєстратора виконкому Кременчуцької міськради про державну реєстрацію права комунальної власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить квартира в багатоквартирному будинку. Відповідно до ст. 382 ЦК України та Закону України від 29 листопада 2001 р. № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» йому та іншим власникам квартир цього будинку на рівних умовах належать приміщення загального користування (під`їзди, підвали, сходові клітини та інше).
Проте усупереч указаним нормам матеріального права відповідач прийняв рішення про віднесення нежилих приміщень будинку площею 7,1 та 8,0 кв. м до об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука Полтавської області.
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області, залишеною без змін апеляційним судом, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що предметом позову є публічно-правовий спір, оскаржувані позивачкою рішення не є рішеннями індивідуальної дії, прийняті суб`єктом владних повноважень, що виключає розгляд справи за правилами цивільної юрисдикції, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що наслідки, спричинені оскаржуваними рішеннями суб`єкта владних повноважень, мають майновий характер та пов`язані з реалізацією позивачем майнових або особистих немайнових інтересів, тому справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства. Позов подано на захист порушених прав позивача, що виразилося в незаконному позбавленні його права спільної сумісної власності на приміщення загального користування, тобто суди порушили предметну юрисдикцію справи, вважаючи, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
У справі, що розглядається, суть позовних вимог зводиться до оскарження рішень Кременчуцької міськради, виконкому Кременчуцької міськради, державного реєстратора виконкому Кременчуцької міськради, якими вирішувалося питання комунальної власності територіальної громади м. Кременчука Полтавської області, чим, на думку позивачки, порушено її право як співвласника спільного майна багатоквартирного будинку.
Отже, між сторонами у справі існує спір про право, тобто приватноправовий спір, який підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Таким чином, спір між власником квартири у багатоквартирному будинку та органом місцевого самоврядування щодо правового статусу нежилих приміщень багатоквартирного будинку та правомірності їх передачі в оренду третім особам підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
