Судова практика
Спори про стягненням страхових платежів майбутніх періодів з юрособи, що ліквідується, підлягають розгляду за правилами КАС України
26 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 925/1005/18 скасувала рішення судів попередніх інстанцій та закрила провадження, дійшовши висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником передбачених законодавством платежів, які є джерелами формування коштів Фонду соціального страхування, Фонд і його органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції.
Фонд соціального страхування України звернувся із позовом до ДП «Черкаський консервний комбінат» з вимогою включити кредиторські вимоги Фонду по сплаті капіталізованих платежів до проміжного ліквідаційного балансу. Позов було мотивовано вимогами ст. 110–112 Цивільного кодексу України, ст. 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105-XIV), та Порядком капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов`язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю та здоров`ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 765 від 6 травня 2000 р. Позивач наводив доводи про необхідність проведення капіталізації платежів для продовження страхових виплат особам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві, внаслідок ліквідації відповідача.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду позовні вимоги було задоволено повністю. Суди дійшли висновку про наявність підстав для включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог Фонду.
У касаційній скарзі відповідач посилався на невідповідність заявленої позивачем суми дійсним затратам, які покладено в основу капіталізації платежів та не обґрунтованість реальних показників і потреб осіб, яким Фонд здійснює виплату.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що аналіз положень Закону № 1105-XIV, які з-поміж іншого визначають й компетенцію Фонду та його робочих органів, дає підстави для висновку, що у відносинах, пов`язаних із виплатою страхувальником у передбачених законодавством платежів, які є джерелами формування коштів Фонду, ці органи не виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин, а здійснюють владні управлінські функції, спрямовані на забезпечення державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав.
Таким чином, Верховна Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 р. у справі № 822/1472/17, від 6 червня 2018 р. у справі № 811/289/16, від 17 жовтня 2018 р. у справі № 822/1544/16, де колегія суддів визначила, що спори, пов’язані із стягненням з особи, що ліквідується, страхових платежів, капіталізованих на майбутні періоди, підлягають розгляду відповідно до правил Кодексу адміністративного судочинства України
Підготував Леонід Лазебний
