Спори про визнання права на отримання відшкодування за вкладами з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб належать до юрисдикції адміністративного суду

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь суб’єкта владних повноважень). Визначальною ознакою є характер правовідносин, з яких виник спір.

7 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 646/6644/17 за позовом фізичної особи до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання права та про включення до переліку вкладників.

Районний суд позов задовольнив.  Апеляційний рішення суду першої інстанції скасував та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, вказавши, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права при визначенні підсудності спору, просив скасувати постанову апеляційного суду.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що предметом спору у цій справі є оскарження дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Водночас зміст позовної заяви та її обґрунтування свідчать про те, що звернення до суду з обумовлене тим, що Уповноважена особа Фонду визнала нікчемними правочини щодо перерахування грошових коштів ТзОВ «Інвестиційнорозрахунковий центр» на поточні рахунки позивача, відкриті у ПАТ «Банк Михайлівський», та у подальшому відмовила йому у включенні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Вирішуючи питання розмежування юрисдикційної належності спорів із подібними правовідносинами, Велика Палата визнала за необхідне відступити від правових висновків, висловлених у постановах від 30 січня 2019 р. у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 р. у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 р. у справі № 554/10303/17-ц, стосовно того, що справи за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов’язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію – визначення суб’єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов’язки ПАТ «Банк Михайлівський», розгляд такої справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів. Участь у розгляді цієї справи Уповноваженої особи Фонду, незалежно від того, який її статус зазначив позивач у позовній заяві (як самостійного відповідача чи ні), а також зміст спірних правовідносин дають підстави для висновку, що розгляд такої справи мають здійснювати адміністративні суди.

При цьому вирішення питання стосовно наявності чи відсутності в Уповноваженої особи Фонду самостійної процесуальної дієздатності для того, щоб бути відповідачем у цій справі, належить до компетенції адміністративних судів. В адміністративному процесі, на відміну від розгляду справи у порядку ЦПК України, суд першої інстанції наділений більшими повноваженнями щодо формування кола учасників справи і за необхідності може самостійно залучити до участі у справі належного відповідача відповідно до ст. 52 КАС України.

З урахуванням наведеного Велика Палата у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині віднесення до юрисдикції загальних судів, а не адміністративних, справ за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов’язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, висловлених у згаданих постановах Великої Палати Верховного Суду, та сформулювала правовий висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб’єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб’єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути