Connect with us

Судова практика

Спрощена процедура судового розгляду не застосовується, якщо хоч одна з обставин заперечується учасниками кримінального провадження

Дата публікації:

2 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у справі № 711/10326/18 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, вказавши, що суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим змісту тих обставин, щодо яких було визнано недоцільним дослідження доказів.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень та призначено покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 296 КК України.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про проведення судом першої інстанції належних роз`яснень щодо порядку та наслідків розгляду справи згідно з нормами ст. 349 КПК України за відсутності в матеріалах провадження належним чином оформленої розписки засудженого, а на звукозаписі судового засідання взагалі відсутня відповідь останнього щодо зрозумілості в повному обсязі наслідків судового розгляду в спрощеному порядку.

Верховний Суд на підставі аналізу положень ч. 3 ст. 349 КПК зазначив, що якщо принаймні одна з обставин, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні, заперечується стороною, спрощену процедуру судового розгляду застосовано бути не може.

За змістом даних, які містяться на CD-диску із записом архівної копії фонограми судового засідання, який ВС додатково витребував із суду першої інстанції в рамках розгляду цього провадження, та даних журналу судового засідання встановлено, що судом першої інстанції при визначенні обсягу доказів, які підлягають дослідженню, згідно з положеннями ст. 349 КПК, на обговорення учасників судового провадження ставилося питання щодо визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, на що обвинувачений та його захисник вказаний порядок підтримали, проти проведення такого порядку судового розгляду провадження не заперечували.

Також судом було роз’яснено учасникам судового провадження, в тому числі обвинуваченому, процесуальні наслідки дослідження такого обсягу доказів та з’ясовано головуючим, чи правильно вони розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, на що засуджений відповідав згодою, а саме що йому «все зрозуміло, вину повністю визнаю», тому добровільність його позиції у суду не викликала сумнівів. На переконання суду, обвинувачений правильно зрозумів наслідки. Після пропозиції головуючого надати показання першим обвинуваченого допитував прокурор, на запитання якого засуджений надавав змістовні відповіді та пояснення щодо обставин вчинення інкримінованих йому злочинів, зокрема щодо часу, місця, способу їх вчинення.

Таким чином, суд першої інстанції вжив усіх необхідних заходів для того, щоб переконатися в правильності розуміння обвинуваченим змісту тих обставин, щодо яких було визнано недоцільним дослідження доказів та які він буде позбавлений права оскаржити в апеляційному порядку.

Отже Верховний Суд вирішив, що суд апеляційної інстанції детально перевірив вказані доводи, повною мірою їх спростувавши в судовому рішенні. Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

В акті податкової перевірки мають бути деталізовані обставини правопорушення

Опубліковано

on

30 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 520/3141/19 скасував рішення апеляційного суду, який помилково не врахував висновки суду першої інстанції щодо причин ненадання позивачем контролюючому органу первинних документів, факт прийняття їх судом та результати їх дослідження.

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до адміністративного суду з позовом до управління ДФС області про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки податкової перевірки, які покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, є безпідставними, оскільки контролюючим органом не були досліджені первинні документи Товариства по взаємовідносинах із контрагентами, які підтверджують факт правильності формування позивачем податкової звітності.

Окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення щодо донарахування податку на прибуток та відмовив в їх задоволенні.

Суд врахував встановлені обставини щодо не надання податковому органу первинних документів по господарських операціях за встановлений період ані до перевірки, ані після її завершення до прийняття рішення контролюючим органом, ані разом із запереченнями на акт перевірки, що свідчить про обґрунтованість висновків контролюючого органу про не підтвердження витрат за вказаний період документально, відсутність підстав для формування таких витрат у податковому обліку.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що всі необхідні та витребувані документи весь час знаходились на підприємстві та могли бути надані при належному зверненні. Первинні документи були надані суду першої інстанції, а всі доводи та докази фактично залишені поза увагою суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, показані таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Однак у цій справі суд першої інстанції встановив, що вся первинна документація за перевіряємий період (включно і з періодами за які податковим органом виявлені порушення) наявна на підприємстві позивача та надана до суду. Суд першої інстанції відхилив доводи податкового органу про відсутність первинної документації та прийняв доводи Товариства стосовно того, що всі листи, які були адресовані позивачу представники відповідача вручали особі, яка не мала повноважень на отримання кореспонденції підприємства та листування з органами виконавчої влади. Суд першої інстанції визнав, що представники податкового органу не зверталися до повноважних представників позивача, в тому числі і до генерального директора, в ході проведення перевірки та не вручали повноважним представникам свої листи та не отримували від них відповідей.

Аналіз положень п.п. 44.1, 44.2  ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1  ст. 134, п. 135.1  ст.135 Податкового кодексу України, ст.ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290? дає підстави для висновку, що податкове правопорушення встановлюється на підставі первинних документів. При цьому, суди встановили, що перевірку провів відповідач лише на підставі регістрів бухгалтерського обліку (бухгалтерських проводок) без дослідження первинних документів по кожній господарській операції платника податку.

Відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам п. 5 розд. II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків – юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 р. № 727.

Отже, відповідач всупереч положенням ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність свого рішення.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Платник податку на прибуток, який є споживачем палива, в разі сплати акцизного податку в складі ціни має право зменшити податок на прибуток

Опубліковано

on

21 липня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/4438/19 відмовив у задоволенні касаційної скарги податкового органу, який безпідставно є збільшив грошове зобов’язання з податку на прибуток суб’єкта господарювання.

Публічне акціонерне товариство звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним адміністративним судом, позов задовольнив. Суди дійшли висновку, що після сплати постачальнику вартості підакцизного товару, в ціну якого включено суму акцизного податку, та отримання від постачальника зареєстрованої акцизної накладної ПАТ, яке використовує підакцизне дизельне пальне, є кінцевим споживачем такого підакцизного товару, набуває право застосування норми п. 15 підрозд. 4 розд. XX ПК України. Суди дослідили обставини щодо наявності в Публічного акціонерного товариства транспортних засобів відповідної товарної підкатегорії, придбання дизельного пального, що класифікується як підкатегорія 2710 19 43 00 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, сплати суми акцизного податку в ціні товару, обліку товарно-матеріальних цінностей, декларування податку на прибуток тощо, дійшли висновку про безпідставність збільшення контролюючим органом позивачеві суми грошового зобов’язання зі сплати податку на прибуток.

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що Товариство не виконало вимоги п. 15 підрозд. 4 розд. XX ПК України.

Верховний Суд вказав, що для отримання права на застосування платником податків зазначеної пільги мають бути дотримані такі умови: платник податку у звітному періоді отримав прибуток, а тому має податкові зобов’язання з податку на прибуток; платник податків сплатив за поточний податковий звітний період суму акцизного податку за зареєстрованими акцизними накладними на важкі дистиляти (газойль), що класифікуються в товарних підкатегоріях 2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД; платник податків використав важкі дистиляти (газойль) (2710 19 43 00, 2710 19 46 00, 2710 19 47 10 згідно з УКТ ЗЕД) для транспортних засобів, що класифікуються в товарних підкатегоріях 8602 10 00 00, 8704 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД.

Пункт 15 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України не містить застережень щодо застосування встановлених правил винятково суб’єктами господарювання, які є платниками акцизного податку з реалізації пального. Акцизний податок є непрямим податком, тому його фактичними платниками є споживачі палива, які сплачують податок у складі ціни на паливо. На користь такого висновку свідчить доповнення цим пунктом саме підрозділу «Особливості справляння податку на прибуток підприємств».

Позивач, який є платником податку на прибуток, є споживачем палива та використовує в господарській діяльності транспортні засоби товарної підкатегорії 8602 10 00 00, 8707 10 10 10 згідно з УКТ ЗЕД, при сплаті акцизного податку в складі ціни на спожите паливо товарної підкатегорії 2710 19 43 00 згідно з УКТ ЗЕД має право зменшити податок на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету за відповідний податковий (звітний) період на суму акцизного податку, сплаченого в ціні товару за такий відповідний податковий (звітний) період.

Таким чином, безпідставним є збільшення грошового зобов’язання з податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням, і як наслідок, безпідставним є застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Виправна колонія має нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент

Опубліковано

on

10 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 440/2590/19 задовольнив касаційну скаргу податкового органу, яким виправній колонії донараховано суми податків і застосовано штрафні санкції.

Виправна колонія звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення.

Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою апеляційного адміністративного суду, позов задовольнив. Суди попередніх інстанцій зазначили, що в правовідносинах щодо організації залучення до суспільно-корисної оплачуваної праці засуджених, які відбувають покарання в державній установі, позивач не є роботодавцем, не має статусу податкового агента в правовідносинах щодо використання праці засуджених.

У касаційній скарзі відповідач зазначав, що позивач є роботодавцем засуджених та платником єдиного внеску, відтак зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок із заробітної плати засуджених як податковий агент.

Верховний Суд скасував оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та вказав, що засуджені до відбування покарання в місцях позбавлення волі, які залучаються до суспільно корисної оплачуваної праці за строковими договорами, є застрахованими особами, підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, а суми виплат, отримані ними, є базою нарахування єдиного соціального внеску, як це передбачено, зокрема, ст. 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, зміни до якої внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 7 вересня 2016 р. № 1492-VIII, який набрав чинності 8 жовтня 2016 р.

Право на працю засуджених до позбавлення волі реалізується шляхом укладення строкового трудового договору.

Засуджені до позбавлення волі, у такому випадку, є найманими працівниками з особливим статусом та обмеженими трудовими правами, а виправна колонія у цих трудових відносинах виступає роботодавцем, на якого покладається обов’язок з утримання та сплати сум податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску із заробітної плати платника податку.

Особливості фінансування позивача, організації роботи, забезпечення штатними документами тощо, жодним чином не скасовує обов’язок позивача сплачувати податки та збори та подавати у повному обсязі звітність.

Отже, Верховний Суд визнав правомірним винесення податкового повідомлення-рішення, яким виправній колонії збільшено суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб та погодився з доводами відповідача про правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафи), оскільки в податкових розрахунках за формою 1ДФ позивач повною мірою не показав суми нарахованої та виплаченої заробітної плати засуджених.

Позивач є платником єдиного внеску, тому несе відповідальність у разі несплати або сплати не в повному обсязі єдиного внеску, як це передбачено ст.ст. 9 та 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», який в ієрархії нормативно-правових актів має вищу юридичну силу, ніж Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 7 березня 2013 р. №396/5.

Оскільки, перелік відрахувань із заробітної плати, передбачених в п. 6.3 зазначеної Інструкції, не є вичерпним, відсутність в ньому єдиного внеску, не позбавляє платника податків обов’язку виконання приписів вказаного Закону.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Рішення в ЄДРСР – http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/89757335

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Facebook

TWITTER

Календар юриста

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2020
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Telegram