Судова практика
Спростування даних, які містяться в повідомленні про підозру, у порядку цивільного судочинства є неприпустимим
6 травня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду справі № 757/25649/17-ц задовольнив касаційну скаргу на судові рішення про визнання недостовірною та спростування інформації, недостовірність якої не було доведено.
Публічна особа звернулась до суду з позовом до Генеральної прокуратури України про визнання недостовірною та спростування інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що Генеральною прокуратурою України на власному веб-сайті у мережі Інтернет розміщено інформацію щодо вини позивача у розкраданні коштів банків, яку він вважає недостовірною, негативною і такою, що порочить його честь та гідність.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що Генпрокуратурою як компетентним державним органом було поширено у статті «Генпрокуратура розслідує факти розкрадання понад 4 млрд гривень, у результаті яких банки опинилися у стані неплатоспроможності» недостовірну інформацію стосовно позивача, яка не має статусу офіційної, не доведена належними доказами, зокрема, обвинувальним вироком суду чи судовими рішеннями, що є порушенням принципу презумпції невинуватості. Крім того, на порушення ч. 4 ст. 296 ЦК України було використано ім’я позивача.
У касаційній скарзі Генпрокуратура зазначала, що положеннями ст. 29 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом спільного інтересу і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами прокуратури України. Також суди не звернули уваги на те, що спростування інформації, яка міститься у повідомленні про підозру, у порядку цивільного судочинства є недопустимим, оскільки це впливає на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення, а підлягає дослідженню та розгляду в кримінальному провадженні.
Задовольняючи касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що позивач є публічною особою, тому інформування Генпрокуратуро про хід досудового розслідування кримінального провадження, що причетність позивача перевіряється, не суперечить Закону України «Про інформацію», Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи.
Саме такою є інформація про кримінальні провадження, які розслідуються органами прокуратури України.
Визнаючи у порядку цивільного судочинства недостовірною поширену у публікації інформацію, яка є інформацією із тексту підозри про злочин, суди не врахували, що обставини стосовно власності позивача та наявності у нього організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов`язків на посаді у банку впливають на наявність чи відсутність складу кримінального правопорушення в його діях і досліджуються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Спростування даних, які містяться в повідомленні про підозру, у порядку цивільного судочинства є неприпустимим.
Суди не звернули уваги на те, що не доведено, що оспорена інформація, викладена у повідомленні на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України, є недостовірною, відповідач повідомив лише про перебіг розслідування кримінального провадження і його результат, а не про винність позивача у вчиненні кримінальних правопорушень й ці обставини підлягають дослідженню у кримінальному провадженні.
Підготував Леонід Лазебний
