Судова практика
Сторона правочину, дії якої засвідчують намір збереження дійсності правочину, не може оспорювати його з підстав, про які вона знала або повинна була знати, коли вчиняла такі дії
4 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 369/322/23 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який не довів факту уведення його в оману щодо предмету страхування.
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, мотивуючи тим, що під час укладення полісу відповідач надав неправдиві відомості щодо відсутності у нього обов’язку з проходження обов’язкового технічного контролю.
Заочним рішенням районного суду позов задоволено з тих мотивів, що відповідач свідомо повідомив неправдиві відомості, зазначивши, що забезпечуваний транспортний засіб не підлягає обов’язковому технічному контролю, тобто приховав інформацію, що мала значення для укладення договору страхування, ввів позивача в оману.
Апеляційним судом заочне рішення районного суду скасовано та ухвалено нове, яким у задоволені позовних вимог відмовлено, оскільки при оформленні полісу відповідачем (страхувальником) було надано позивачу всю необхідну інформацію, з якою страховик мав можливість перевірити належність транспортного засобу до типу вантажних і необхідність проходження цим транспортним засобом обов’язкового технічного контролю. Страховик не був позбавлений можливості перевірити надану відповідачем інформацію.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що відповідно до п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ч. 2 ст. 18 Закону України «Про страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов’язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов’язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Сторона оспорюваного правочину, дії якої засвідчують спрямування її волі на збереження дійсності правочину та його виконання, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати під час виявлення цієї волі, що випливає із засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов’язання (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
У постанові від 21 січня 2021 р. у справі № 348/2675/17 Верховний Суд зазначив, що проходження транспортним засобом обов’язкового технічного контролю може розглядатися як умова укладення договору, а не його істотна умова.
Відомості про страхувальника, транспортний засіб, щодо якого укладається договір страхування, а також особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу страховик повинен отримати від страхувальника, водночас має право перевірити їх достовірність шляхом звірки з наявними даними у власних інформаційних реєстрах та з даними державних інформаційних ресурсів.
Таким чином, страховик не був позбавлений можливості додатково здобути інформацію щодо транспортного засобу, перевірити надану відповідачем інформацію. Вказані дії були вчинені позивачем лише після настання страхового випадку, що свідчить про наявність наміру ухилитися від виплати страхових сум на користь потерпілої внаслідок ДТП особи.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
