Судова практика
Строк тримання під вартою виданої особи зараховується до призначеного покарання, якщо особа утримувалася під вартою за кордоном у зв’язку з її видачею, але видана в Україну не була
6 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 754/1100/17 частково задовольнив касаційні скарги захисників та в порядку ст. 577 КПК України зарахував час тримання фігуранта під вартою на території запитуваної держави у зв’язку з вирішенням питання про видачу в Україну.
Районний суд, ухвалюючи вирок, не зарахував у строк відбування покарання період тримання особи під вартою на території рф на виконання доручення України про її екстрадицію.
Апеляційний суд залишив цей вирок без змін, зазначивши, що запит про видачу засудженого не було задоволено, його було затримано на території України, а тому він не є виданою запитуваною державою особою в контексті ст. 577 КПК і положення цієї статті не можуть бути застосовані до нього.
У касаційних скаргах захисники зазначали, що суди попередніх інстанцій безпідставно не зарахували у строк відбування покарання час перебування фігуранта під вартою на території російської федерації під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні на підставі ст. 577 КПК, положення якої містять протиріччя із ч. 5 ст. 72 КК України містять протиріччя стосовно зарахування таким особам строку попереднього ув`язнення у строк покарання.
Верховний Суд вказав, що 19 березня 2015 р. фігурант, перебуваючи в розшуку в рамках двох кримінальних проваджень, був затриманий на території Російської Федерації працівниками МВС Росії та 21 березня 2015 р. та щодо нього постановою суду обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений 18 березня 2016 р. Постановою того ж суду від 08 липня 2016 р. його було звільнено з-під варти.
Зі змісту наданих стороною захисту належним чином завірених документів і матеріалів провадження вбачається, що на території російської федерації фігурант у період з 19 березня 2015 р. по 8 липня 2016 р. утримувався саме на виконання доручення України про його екстрадицію в рамках даного кримінального провадження, що в суді касаційної інстанції підтвердили як сторона обвинувачення, так і захисту.
Отже, слушними є доводи захисників про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не зарахували фігуранту у строк відбування покарання час його перебування під вартою на території російської федерації під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на підставі ст. 577 КПК України.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд визнав, що вирок та ухвала апеляційного суду не можуть вважатися законними та обґрунтованими відповідно до вимог ст. 370 КПК. Крім того, недотримання судом апеляційної інстанції вимог ч. 2 ст. 419 КПК, що перешкодило йому ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, також є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для зміни ухвали цього суду та задоволення вимог захисників у цій частині.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
