Судова практика
Створення перешкод близькому родичу у проживанні за місцем реєстрації через неприязні стосунки не призводить до втрати ним права користування житлом
28 липня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 754/15542/19 задовольнив касаційну скаргу онуки, якій бабуся створювала перешкоди у проживанні в спірній квартирі.
Бабуся звернулася до суду з позовом, у якому просила суд визнати свою онуку такою, що втратила право користування квартирою.
Онука звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила суд зобов`язати бабусю усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом її вселення до квартири.
Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з наявності перешкод у онуки в користуванні спірною квартирою.
Читайте також: При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, слід враховувати баланс інтересів сторін
Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги бабусі задовольнив, зустрічний позов залишив без задоволення з тих мотивів, що онука ніколи не проживала і не проживає дотепер в спірній квартирі, не сплачує комунальні послуги, не виявляла наміру проживати у ній ні після досягнення 14 років, ні після досягнення повноліття, тобто, бабуся довела факт непроживання онуки у спірній квартирі понад встановлені ст. 71 ЖК УРСР строки (понад 6 місяців) без поважних причин.
Розглянувши касаційну скаргу онуки, Верховний Суд вказав на висновок ВС у постанові від 24 жовтня 2018 р. у справі № 490/12384/16-ц щодо застосування ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР, згідно з яким особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст. 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин.
Читайте також: Втрата дитиною права на користування житлом: правова позиція Верховного Суду
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, в зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.
Верховний Суд звернув увагу на те, що в разі тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатися намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, а також ставлення відповідача до спірного житла.
Висновки апеляційного суду про те, що позивачкою доведено належними та допустимими доказами факт відсутності відповідачки понад встановлені ст. 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин, Верховний Суд визнав безпідставними, оскільки непроживання онуки у спірній квартирі протягом тривалого часу було зумовлено саме наявністю перешкод з боку бабусі.
Крім того, місцевим судом було встановлено, що сторонами не оспорюється факт існування конфлікту між ними щодо питання користування спірною квартирою. Одночасно звертаючись з зустрічним позовом онука посилалась на те, що після досягнення 18 років вона неодноразово зверталася до бабусі з проханням надати можливість проживати в квартирі, в тому числі, прийняти участь в її утриманні, але остання кожного разу відмовляла.
З огляду на вищенаведене Верховний Суд визнав обґрунтованими доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції, скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
