Судова практика
Стягнення сум надмірно сплаченого митного збору слід оскаржувати в порядку адміністративного судочинства
Відносини, пов’язані зі справлянням митних платежів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій
4 грудня 2018 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 910/23482/17 (провадження № 12-206гс18) касаційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2018 р. у справі за позовом ТОВ «Нестле Україна» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби – Центрального офісу з обслуговування великих платників, Львівської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, Державної казначейської служби України про стягнення 4 915 447,82 грн.
За матеріалами справи, позивач вимагав стягнення збитків, до складу яких відніс суми, сплачені ним на виконання податкових повідомлень-рішень, пеню та штраф по ПДВ, пеню та штраф по ввізному миту.
Господарський суд міста Києва закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, вказавши, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані незаконністю рішень Львівської митниці ДФС, прийняті на виконання владно-управлінських функцій, тобто випливають з відносин публічно-правового характеру. Відтак зазначений спір, учасником якого є суб’єкт владних повноважень, є публічно-правовим та, відповідно, належить до юрисдикції адміністративних судів.
Київський апеляційний господарський суд скасував згадане рішення, а справу передав на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої суб’єктом владних повноважень й вони мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Однак предметом спору у цій справі є лише одна вимога про стягнення з держави збитків, які виникли внаслідок незаконних дій органів державної влади, на підставі ст.ст. 1173, 1192 ЦК України. Вимог, наведених у ст. 21 КАС України, які могли бути підставою для розгляду у поєднанні з ними вимог про відшкодування шкоди адміністративним судом, позивач не заявляв. Спір виник у зв’язку зі здійсненням позивачем господарської діяльності і спірні правовідносини підлягають регулюванню нормами господарського законодавства, а тому згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України справа належить до юрисдикції господарських судів.
У касаційній скарзі ДФС посилалася на те, що спори про стягнення сум надмірно сплаченого митного збору, пов’язані з виконанням уповноваженим державним органом своїх владних управлінських функцій, а тому належать до юрисдикції адміністративних судів. Крім того, апеляційний суд не взяв до уваги, що Окружний адміністративний суд міста Києва розглядав аналогічну справу № 826/16258/17 за позовом ТОВ «Нестле Україна» до ДФС про зобов’язання надати висновок про повернення ТОВ грошових коштів загалом на суму 4 915 447, 82 грн. Тобто, позивач намагається стягнути ті ж самі кошти в порядку як адміністративного, так і господарського судочинства.
Велика Палата зазначила, що за змістом ст. 4 Митного кодексу України мито, акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) належать до митних платежів, справляння яких унормовано гл. 43 МК.
Відповідно до ч. 1 ст. 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Згідно зі ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані. Відповідно до ч. 2 ст.45 Бюджетного кодексу України, казначейство України за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Таким чином, відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, а також порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених платежів з бюджету врегульовані Митним, Податковим та Бюджетним кодексами України та є такими, що засновані на адміністративному підпорядкуванні однієї сторони другій.
У справі № 910/23482/17 зміст спірних правовідносин полягає у поверненні позивачу надміру сплачених ним до бюджету сум обов’язкових платежів, а тому відносини між сторонами є такими, що виникли із бюджетного та митного законодавства та не можуть регулюватися нормами Цивільного кодексу України, якими встановлено, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Посилання у позовній заяві на положення цивільного законодавства, якими регулюється відшкодування шкоди, не змінює суті та змісту спірних правовідносин, які виникли у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку господарського судочинства.
Отже Велика Палата встановила помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо можливості розгляду цього спору у порядку господарського судочинства, натомість місцевий господарський суд, об’єктивно проаналізувавши підстави позову, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
Підготував Леонід Лазебний
