Судова практика
Суд може вийти за межі апеляційних вимог лише за умови, що цим не погіршується становище обвинуваченого
8 травня 2018 р. Верховний Суд у справі № 127/17993/15-к не задовольнив касаційну скаргу прокурора на рішення апеляційного суду, прийняте за межами вимог апеляційної скарги.
Вироком місцевого суду особу засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки, та на підставі ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку.
Прокурор подав апеляцію, в якій вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме – ст. 75 КК при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Вироком Апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначення покарання скасовано та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та три місяці.
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зазначивши, що апеляційний суд, мотивуючи своє рішення щодо м’якості призначеного покарання, дійшов висновку щодо необхідності скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання, однак призначив менш суворе покарання, ніж те, що було визначене судом першої інстанції.
Згодом прокурор просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Верховний Суд зазначив, що статтями 22, 26 КПК закріплено засади змагальності сторін і диспозитивності. За змістом вказаних засад сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК (ч. 2 ст. 22). Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (ч. 6 ст. 22 КПК). При цьому суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом (ч. 2 ст. 26 КПК).
Відповідно до ст. 404 КПК, яка встановлює межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення (ч. 2).
Таким чином, визначення меж перегляду судом апеляційної інстанції засноване на вимогах засад змагальності сторін і диспозитивності. А можливість виходу суду за межі апеляційних вимог допускається лише за умови, що цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Водночас, як убачається з матеріалів кримінального провадження, прокурор, не погоджуючись з рішенням місцевого суду подав апеляцію, в якій вказував на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме – ст. 75 КК У зв’язку з цим порушив питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення нового, яким просив призначити покарання у виді позбавлення волі строком три роки та три місяці.
Перевіривши вирок згідно з положеннями ст. 404 КПК в межах апеляційної скарги прокурора, надавши вказаним доводам відповідну оцінку, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання судом першої інстанції вимог ст.ст. 50, 65 КК в частині застосування ст. 75 КК у зв’язку з відсутністю підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, скасувавши вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив покарання у виді позбавлення волі строком три роки та три місяці.
Таким чином, апеляційний суд прийняв рішення в межах апеляційної скарги, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 404 КПК, та призначив саме таке за своїм розміром покарання, про яке просив прокурор в апеляційній скарзі, оскільки не мав права згідно з ч. 2 ст. 404 КПК та в силу дії засад змагальності сторін і диспозитивності вийти за ці межі.
Отже, Верховний Суд залишив скаргу прокурора без задоволення.
Підготував Леонід Лазебний
