Суд може визнати перерахування заставодавцем грошей, які були внесені як застава на підтримку ЗСУ, обставиною, що пом’якшує покарання

19 липня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі у справі № 442/2407/22 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який посилався на надмірну м’якість призначеного покарання.

Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, фігуранта визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. На підставі ст. 75 КК звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком тривалістю 3 роки і покладено на нього виконання певних обов’язків, передбачених ст. 76 КК. Обставиною, що пом’якшує покарання, визнано перерахування засудженим суми застави на підтримку ЗСУ.

У касаційній скарзі прокурор вважав хибним посилання суду на те, що засуджений добровільно розпорядився внесеними як застава коштами в розмірі 49 620 грн шляхом їх звернення на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, адже відомо про внесення застави сестрою засудженого за нього, тому заставодавець є єдиною особою, яка на власний розсуд, самостійно, незалежно від волі засудженого мала право розпоряджатися належним їй предметом застави.

Читайте також: Не передбачено стягнення інфляційних втрат від знецінення суми застави, внесеної особою, щодо якої застосовано запобіжний захід, а також банківських витрат

Верховний Суд вказав, що посилання прокурора на те, що суди без достатніх підстав визнали пом’якшуючою покарання обставиною те, що засуджений добровільно розпорядився внесеними як застава коштами в розмірі 49 620 грн шляхом їх звернення на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України, є необґрунтованими, оскільки вказане рішення було прийнято за згодою засудженого, а застава була внесена в його інтересах.

Так, заставодавець за згодою засудженого звернулася до суду з клопотанням про перерахування вказаних коштів на підтримку Збройних Сил України. У цей час засуджений зобов’язався надалі забезпечити свою належну поведінку, чого, як вбачається, дотримався.

Читайте також: Ухвала слідчого судді про звернення в дохід держави застави, внесеної у зв’язку з екстрадиційним арештом особи, не підлягає апеляційному оскарженню

Крім цього, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що засуджений відшкодував витрати, в розмірі 6 948 грн, понесені у зв’язку з перебуванням потерпілого на стаціонарному лікуванні, та судові витрати за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 44 593,90 грн, що також не могло бути не враховано.

Узявши до уваги обставини справи в їх сукупності, дані про особу винного, суд, призначаючи покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, та звільняючи від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, застосував принцип індивідуалізації призначення покарання, визнав можливим виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства, навів достатні підстави такого рішення і визнав їх справедливими.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що, призначене в цьому конкретному кримінальному провадженні засудженому основне покарання з випробуванням відповідає вимогам кримінального закону, є справедливим та достатнім.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути