Судова практика
Суд помилково передав речовий доказ обвинуваченому, щодо якого провадження закрито за нереабілітуючими підставами
У разі закриття кримінального провадження питання, пов’язані із вирішенням спору про належність речового доказу, зокрема про встановлення фактичного володіння майном, можуть бути вирішені лише у порядку цивільного судочинства.
11 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 343/1480/17 задовольнив касаційну скаргу потерпілого на ухвалу апеляційного суду, який неправильно вирішив долю речового доказу.
Особу обвинувачували у самовільному, всупереч установленому законом порядку, привласненні чужого майна, що заподіяло значної шкоди інтересам власника. Обвинувачений, будучи впевненим, що йому не виплачено коштів за цивільно-правовими угодами, у рахунок відшкодування заборгованості з виплати коштів забрав автомобіль, який інша особа придбала у потерпілого та відкрито зберігав його у себе на подвір’ї.
Потерпілий, який є законним власником вказаного автомобіля, звернувся до суду з письмовою заявою про відмову від обвинувачення за ст. 356 КК, в якій просив закрити кримінальне провадження.
Ухвалою районного суду кримінальне провадження щодо обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК, закрито у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.
Апеляційний суд за скаргою обвинуваченого ухвалу місцевого суду змінив у частині вирішення питання про долю речових доказів, скасував арешт автомобіля та постановив повернути його обвинуваченому.
У касаційній скарзі потерпілий, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, вказував на те, що апеляційний суд безпідставно вказав про закриття кримінального провадження щодо особи на реабілітуючих підставах, внаслідок чого прийняв помилкове рішення про повернення належного йому автомобіля останньому.
Колегія суддів Верховного Суду, скасовуючи оскаржуване рішення апеляційного суду зазначила, що ухвалою місцевого суду про арешт майна задоволено клопотання слідчого та з метою збереження речових доказів накладено арешт на автомобіль, що належить на праві приватної власності потерпілому та перебуває у фактичному володінні обвинуваченого, і передано цей автомобіль на відповідальне зберігання останньому без права розпорядження, передачі та відчуження.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою особи на ухвалу місцевого суду, в якій скаржник зазначав, що не вчиняв злочину, передбаченого ст. 356 КК, та просив повернути йому автомобіль, за наявності спору про належність речового доказу усупереч вимогам ст. 100 КПК, вирішив питання, що регулюється ЦК, зокрема – про встановлення фактичного володіння майном, що могло бути вирішено лише в порядку цивільного судочинства.
Підготував Леонід Лазебний
