Судова практика
Суд повинен перевірити факт відсутності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на визначення такого органу
26 червня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 587/430/16-ц за позовом заступника керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області (далі – прокурор) до Головного управління (далі – ГУ) Держгеокадастру у Сумській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди, та до фізичної особи – про повернення земельної ділянки.
9 листопада 2014 р. фізична особа звернувся до ГУ Держземагентства у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 7 років для ведення фермерського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. ГУ такий наказ видало і того ж дня, відповідачі уклали договір оренди земельної ділянки.
У своєму позові прокурор наполягав, що під час його укладення сторони порушили вимоги ч. 1 ст.15 Закону України “Про оренду землі”, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про оцінку земель”, п. 288.5 ст. 288 та п. 289.1 ст.289 ПК України, оскільки відповідачі уклали його на підставі незаконного наказу. Тому, на думку позивача, зміст вказаного договору суперечить ЦК України та ПК України, а також іншим актам цивільного законодавства й інтересам держави, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки в установленому законодавством порядку не розроблялася і всупереч вимогам ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» фізична особа – відповідач не зареєстрував фермерське господарство.
Районний суд залишив без розгляду позовну заяву прокурора, посилаючись на те, що прокурор лише формально вказав про те, що у цій справі відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тоді як таким органом є Держгеокадастр. Апеляційний суд підтримав це рішення.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Велика Палата зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 р.). Аналогічний припис закріплений у ч. 4 ст. 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 р. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
З огляду на це, Велика Палата Верховного Суду визнала за необхідне конкретизувати висновок Верховного Суду у складі колегії суддів об’єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 7 грудня 2018 р. у справі № 924/1256/17, стосовно необхідності підтвердження прокурором відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах таким чином.
Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність відповідного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абз. 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login