Судові баталії навколо поліцейського кіно

Юрій Котнюк, ЮВУ

Результати останніх президентських виборів в Україні вкотре нагадали суспільству про велику силу мистецтва кіно, тож юристам слід бути готовими до того, що невдовзі адміністративні чи господарські справи, пов’язані з кіноіндустрією, стануть у судах такими ж частими, як і процеси по лінії нафтогазової галузі, паливно-енергетичного комплексу і кредитно-фінансової сфери. Одну з таких історій ми й пропонуємо увазі читача.

У далекому 2000 році в США вийшов у прокат черговий телесеріал у жанрі поліцейської драми під назвою «Розслідування на місці злочину» (Crime Scene Investigation — CSI), герої якого — браві хлопці й чарівні дівчата — служать в одному підрозділі, де раз за разом розкривають найзагадковіші вбивства. Але цього разу особливістю було те, що в ролі поліцейського підрозділу виступала криміналістична лабораторія, яка застосовувала найновіші досягнення науки і техніки.

Ідея фільму сподобалася режисерам багатьох країн і в 2007 році на телепростір Росії вийшло щось подібне під назвою «Слід» – багатосерійний фільм, герої якого працювали у вигаданій установі під «Федеральна експертна служба» і в принципі займалися тим же самим, що і їхні заокеанські «колеги». Зазначимо, що станом на цей день знято більше двох тисяч серій по 30—50 хвилин кожна й автори поки що не планують завершувати проект. Проте для нас важливо те, що цей телесеріал у 2009 році почав транслювати й тутешній телеканал «Україна» (ТОВ «Телерадокомпанія «Україна», яке входить до бізнес­імперії Ріната Ахметова). Для нього він став рейтингоутворюючим продуктом, що дуже важливо для формування портфеля рекламних замовлень будь­якого телевізійного підприємства.

Так тривало протягом п’яти років, аж поки не сталося дві халепи: перша у вигляді російської агресії, друга у вигляді Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту інформаційного телерадіопростору України», ухваленого 5 лютого 2015 року. Ним, зокрема, було доповнено Закон «Про кінематографію» статтею 15¹, яка забороняла трансляцію на території нашої країни всіх російських телесеріалів, вироблених після 1 січня 2014 року. Крім того, нею заборонялося розповсюдження і демонстрування тих кінокартин, котрі були зняті після 1 серпня 1991 року, якщо вони містили популяризацію або пропаганду органів держави­агресора та їхніх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави­агресора.

За таких обставин фільм «Слід» став на території України, так би мовити, персоною нон грата, але креативні менеджери ахметівського телеканалу знайшли хитрий вихід із цієї ситуації. За згодою російських правовласників вони переробили останні серії на український лад: перезняли деякі сцени, а такі деталі, як російські грошові купюри, номерні знаки автомобілів і символіку форменого одягу перемалювали за допомогою засобів комп’ютерної графіки. Поміняли також і назву — замість «Слід» фільм став називатися «ФЕС», тільки цього разу вона означала не «Федеральну експертну службу», а «Фактологічну експертну службу» — теж вигадану установу, яка, буцімто, функціонувала в Україні, де нібито й розгорталися події фільму, хоча в усіх перероблених серіях не було вимовлено жодного українського слова, як не було й жодного українського актора.

Усе перелічене вкупі взяте дало підстави авторам переробки написати в короткій анотації фільму, що картину зроблено в Україні і вона повністю відповідає вимогам закону, тобто жодним чином не популяризує діяльність органів держави­агресора. Цей документ разом із відповідною заявою було подано на розгляд Державного агентства України з питань кіно, яке 15 червня 2015 року видало ТОВ «ТРК «Україна» прокатне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів серіалу «ФЕС» з терміном дії цього права до 29.04.2085 р. А 26 червня того ж року наказом цього ж агентства було скасовано державну реєстрацію та визнано недійсним прокатне посвідчення на серіал «Слід», оскільки він підпадав під заборону, встановлену статтею 15¹ Закону України «Про кінематографію». Причому це було зроблено за ініціативою самого ж прокатника «ТРК «Україна», який таким чином з одного боку демонстрував свою законослухняність, а з іншого знаходив найчесніші шляхи, щоб обійти закон.

У даній ситуації більш прискіпливими ніж чиновники­регулятори виявилися конкуренти­телевізійники: 26 червня 2015 р. на адресу Держкіно надійшов лист від ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», в якому наголошувалося, що серіал «ФЕС» є фактично продуктом, який транслюється на російському телебаченні під назвою «Слід» і який донедавна під тою ж назвою транслювався на ТРК «Україна». Тож попри те, що в ньому не фігурують державні органи країни­агресора і їхні співробітники, всі його глядачі розуміють, про що й про кого в ньому йдеться, а відтак, мовляв, цей витвір фактично працює на Росію.

Адресат відреагував доволі оперативно: дуже швидко Експертна комісія з питань публічного демонстрування і розповсюдження кіно­ і відеофільмів (яку очолює голова Держкіно) провела мистецтвознавчу експертизу телесеріалу «ФЕС» і ухвалила рішення про те, що він є ідентичним телесеріалу «Слід» з відмінностями, що не роблять його самостійним (оригінальним) аудіовізуальним твором. А вже 2 липня 2015 року наказом Державного агентства України з питань кіно № 129 було анульовано прокатне посвідчення на «ФЕС».

ТРК «Україна» з таким поворотом сюжетної лінії не погодилася й подала позов до Окружного адміністративного суду Києва, в якому просило визнати даний наказ протиправним і скасувати його. Суддя Володимир Келеберда цілком слушно вирішив, що його власних кіномистецьких знань для оцінки доказів буде замало, а тому доручив розібратися з цим питанням Нау ково­дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Той провів науково­правову експертизу на предмет визначення похідного твору та критеріїв його охороноздатності, якою було встановлено, що чотири спірні серії телесеріалу «ФЕС» («Вибір кожного», «Подарунок», «Відступники», «Комунальне чтиво») відповідають критеріям охороноздатності похідних творів і представляють собою похідний твір стосовно телесеріалу «Слід». Оригінальність твору «ФЕС» виявляється в його відмінностях, які внесені в композицію та форму вираження твору «Слід». Нові елементи пов’язують сюжет твору з територією України, змінюють загальне сприйняття зазначених серій твору «ФЕС» у порівнянні з відповідними серіями твору «Слід». Таким чином, на думку експертів, «ФЕС» — це адаптація, пристосування твору для іншої глядацької аудиторії.

На підставі цього висновку суд вирішив, що серіал «ФЕС» у спірній його частині не є продуктом виробництва країни­агресора, а відтак не підпадає під встановлену законом заборону, і 20 січня 2017 задовольнив позов. А зовсім недавно, 8 травня, Шостий апеляційний адміністративний суд за підсумками розгляду апеляційної скарги Держкіно залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Джерело: Юридичний вісник України

Поділитися

Твітнути