Судова практика
Сукупність непрямих доказів може бути покладена судом в основу обвинувачення особи у вчиненні умисного вбивства
7 грудня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 728/578/19 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які встановили винуватість особи у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
У касаційній скарзі засуджена зазначала, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції є незаконними і необґрунтованими, а матеріали кримінального провадження не містять належних і допустимих доказів на підтвердження її винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Верховний Суд вказав, що згідно зі ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Чинний КПК не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв’язку.
Навпаки, ст. 94 КПК визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як вбачається із судових рішень, у цьому кримінальному провадженні відсутні прямі докази на підтвердження винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства потерпілої. Однак факт скоєння цього злочину саме засудженою суди попередніх інстанцій встановили на підставі сукупності інших належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження та висунутих на свій захист непослідовних версій засудженої щодо обставин смерті потерпілої, що не узгоджувалися із вказаними доказами, дозволили судам першої та апеляційної інстанцій встановити винуватість засудженої у вчиненні умисного вбивства відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом».
Версії засудженої, висунуті на свій захист, були проаналізовані апеляційним судом і визнані неспроможними, з чим погодився Верховний Суд.
Як установив апеляційний суд, показання засудженої не узгоджуються між собою та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Беручи до уваги сукупність досліджених у суді першої інстанції непрямих доказів, а також те, що засуджена, яка проживала разом з потерпілою в одному домогосподарстві, в якому і було виявлено труп останньої з явними ознаками насильницької смерті, не змогла послідовно й правдоподібно пояснити обставини, за яких потерпіла отримала тілесні ушкодження, суди попередніх інстанції, за висновком ВС, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність її винуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Підготував Леонід Лазебний
