Судова практика
Свідок та рукоприкладник під час оформлення заповіту виконують абсолютно різні функції та не можуть бути ототожнені
25 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 713/2583/22 задовольнив касаційну скаргу відповідачки, на ім’я якої складено заповіт.
Спадкоємиця за заповітом звернулася до суду з позовом про визнання заповіту, складеного на ім’я відповідачки, недійсним, вважаючи, що особа не мала право підписувати заповіт, оскільки є близьким родичем відповідачки.
Рішенням районного суду у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що заповіт за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства. Технічні помилки (описки) у заповіті не впливають на його дійсність, не свідчать про порушення його форми та порядку посвідчення, вони не є тими порушеннями, які впливають на форму та посвідчення заповіту, що було б підставою для визнання заповіту недійсним.
При цьому суд зазначив, що заповідач доручала підписувати заповіти від свого імені іншим особам, що виключає будь-які сумніви у правомірності та законності підписання оспорюваного заповіту близьким родичем відповідачки.
Постановою апеляційного суду рішення змінено у зв’язку з тим, що підписант є рідною сестрою відповідачки, на користь якої підписаний заповіт, а тому вона відповідно до ст. 1253 ЦК України не вправі була розписуватись в заповіті за спадкодавця, тобто не могла бути рукоприкладником, що свідчить про його нікчемність в силу вимог ст. 1257 ЦК України.
У касаційній скарзі відповідачка зазначала, що за змістом ст. 1253 ЦК України близький родич спадкоємця не може бути свідком, а не підписантом. Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив особу свідка та особу рукоприкладника, оскільки при оформленні заповіту вони виконують абсолютно різні функції. Підписувати заповіт не може лише та особа, на користь якої заповідається майно.
Верховний Суд вказав, що у ч. 4 ст. 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.
За змістом ст. 1253 ЦК України на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Свідками не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Читайте також: Вчинення наступного нікчемного заповіту не може скасовувати попередній заповіт
Відповідно до п. 1.8, 1.11 гл. 3 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. № 296/5, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках.
Частина 1 ст. 1257 ЦК України визначає, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Аналіз ч. 1 ст. 1257 ЦК України у смисловому зв’язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у гл. 85 ЦК України, її ст. 1247-1249, 1253.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 27 січня 2023 р. у справі № 144/1206/21, від 3 липня 2024 р. у справі № 613/688/20.
Висновок суду апеляційної інстанції є помилковим, оскільки суд не послався на норму закону, якою передбачено заборону у разі неможливості спадкодавця підписати такий заповіт підписувати заповіт родичкою спадкоємця.
Читайте також: Прийняття спадщини. Сучасні проблеми та шляхи їх вирішення з урахуванням практики Верховного Суду
Суд апеляційної інстанції керувався ст. 1253 ЦК України, якою передбачено, що не можуть бути свідками при посвідченні заповіту близькі родичі спадкоємців, однак не врахував, що особа не була свідком, а виступала в якості підписанта від імені спадкодавця.
При цьому особа, яка підписує заповіт (рукоприкладник), сама не є спадкоємцем. Жодних прав і обов’язків щодо заповіту, який нею підписується, в неї не виникає. Така особа також не може бути одночасно свідком при посвідченні заповіту.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 9 червня 2021 р. у справі № 755/8686/17, від 19 квітня 2023 р. у справі № 308/1183/17.
Водночас кваліфікація заповіту як нікчемного з підстав, які не передбачені ані ч. 1 ст. 1257 ЦК України, ані взагалі нормами гл. 85 ЦК України, по суті нівелює вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки сталася смерть заповідача, на що суд апеляційної інстанції також уваги не звернув.
Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував і залишив у силі рішення районного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
