Судова практика
Те, що особа дала згоду на проведення огляду житла, не значить, що можна проводити його обшук
14 червня 2018 р. Верховний Суд у справі № 539/2553/16-к скасував ухвалу апеляційного суду, в якій було надано лише формальну оцінку доводам захисту про недопустимість доказів, отриманих в результаті проведення обшуку замість огляду.
Вироком міськрайонного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
У касаційній скарзі захисник стверджував, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, зокрема через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження; наполягав, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 374 КПК України, оскільки суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам, а ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, тому що апеляційний суд не виправив допущених судом першої інстанції порушень і лише формально дав оцінку доводам сторони захисту.
Верховний Суд визначив за матеріалами кримінального, що суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляції навів лише суть доводів захисту, проте з достатньою повнотою їх не перевірив, відповіді на них дав у загальних фразах без аналізу й оцінки доказів, і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції в ухвалі належним чином не вмотивував, а обмежився формальним перерахуванням доказів, на які суд першої інстанції послався у вироку.
Як правильно зазначив у касаційній скарзі захисник, суд апеляційної інстанції не навів мотивів, на підставі яких він погодився з оцінкою доказів, наданої судом першої інстанції, в тому числі щодо протоколу огляду житла особи та похідних від огляду доказів. Із матеріалів провадження вбачається, що хоча особа дала згоду на проведення огляду належної їй квартири, однак слідчу дію працівниками поліції було проведено у нічний час і така дія була поєднана з активними діями працівників поліції з відшукання знарядь злочину шляхом відкриття шухлядок, дверцят тумбочок.
Оцінки таким діям працівників поліції не дали суди першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Тобто огляд як слідча дія полягає в безпосередньому спостереженні, виявленні, фіксуванні й дослідженні його учасниками матеріальних об’єктів, пов’язаних з обставинами вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, здобутого у результаті його вчинення, а також установлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Отже, обшук є слідчою дією примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості. Відповідно до ч. 6 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі.
Таким чином, для розмежування проведеної слідчої дії, її оцінки, а також оцінки доказів, отриманих у результаті проведення слідчої (розшукової) дії, потрібно враховувати не назву документа, використану для оформлення процедури її проведення, а зміст та спосіб фактично вчинюваних уповноваженою особою дій, мети проведення слідчої дії.
Відповідно до ст. 2 Протоколу № 7 до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесення йому вироку.
Наведені положення Протоколу узгоджуються з вимогами закону щодо права на справедливий судовий розгляд, змагальності сторін, безпосередності дослідження доказів, їх допустимості. Зокрема, якщо в апеляційному суді постає питання про перевірку допустимості доказів та правильності їх оцінки судом першої інстанції, необхідно навести мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи мотиви, на підставі яких суд погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції, а отже, й істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Отже, колегія суддів ВС визнала, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України, а кримінальне провадження – призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
