Судова практика
Ті самі позовні вимоги одночасно не можуть розглядатися за правилами різних судових юрисдикцій
24 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/10940/22 задовольнив частково касаційну скаргу позивача, який заявляв позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в адміністративному і цивільному провадженні.
Особа звернулася до суду з позовом до Департаменту соціальної політики міської ради про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи вимоги тим, що рішенням суду в адміністративній справі визнано протиправними дії відповідача щодо призначення йому житлової субсидії у грошовій безготівковій формі, зобов’язано здійснити виплату житлової субсидії у грошовій готівковій формі.
Ухвалою міськрайонного суду прийнято вказану позовну заяву до розгляду в спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи, а потім провадження у справі закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з тих мотивів, що позивач вже заявляв тотожні позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди до того самого відповідача в адміністративній справі та судом вони були розглянуті по суті й відмовлено у їх задоволенні.
Розглянувши касаційну скаргу позивача, Верховний Суд вказав, що у межах адміністративної справи судами були розглянуті по суті вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому його доводи про те, що відповідна вимога в межах адміністративної справи не заявлялася не відповідають дійсності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Оскільки справу було розглянуто адміністративним судом, а рішення у справі набрало законної сили, то суд не вправі розглядати аналогічний позов у порядку цивільного судочинства, а справа підлягає закриттю саме з цієї процесуальної підстави.
Водночас суди помилково застосували п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами, оскільки така підстава закриття може бути застосована, якщо справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і є відповідне судове рішення ухвалене саме у порядку цивільного судочинства.
На вказане суди уваги не звернули, а це має суттєве юридичне значення, так як в іншому випадку призведе до того, що одні і ті самі позовні вимоги одночасно будуть розглядатися за правилами різних судових юрисдикцій, що є неприпустимим і призведе до між’юрисдикційного конфлікту.
Враховуючи наведене, Верховний Суд ухвалу міськрайонного суду та постанову апеляційного суду змінив, виклавши їх мотивувальні частини з урахуванням правових висновків у цій постанові.
Підготував Леонід Лазебний
