Судова практика
Той факт, що слідчий забрав із лікарні та самостійно передав зразки біологічного матеріалу для дослідження експерту, не є підставою для визнання відповідних висновків недопустимими доказами
10 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 601/1929/13-к залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який твердив, що матеріали кримінального провадження сфальсифіковані слідством.
Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, водія було визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК за те, що він, керуючи автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, перевищив установлену швидкість руху, здійснив наїзд на пішохода який, отримавши тяжкі тілесні ушкодження, помер на місці ДТП, а водій, не надавши потерпілому допомоги, поїхав з місця події.
У касаційній скарзі засуджений стверджував, що не вважає себе винуватим у вчиненні злочину, а матеріали кримінального провадження сфальсифіковані слідством. Стверджував, що огляд місця події було проведено поверхнево, без його участі, а при затриманні йому не було надано захисника. Вказав, що вживав алкоголь вже після ДТП, а орган досудового розслідування порушив порядок відібрання біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, через що відповідні докази (лікарський висновок, висновок експерта) суд повинен був визнати недопустимими. Крім того, вирок суду було обґрунтовано суперечливими показаннями свідка, яка безпосередньо не допитувалася судом, а її показання було отримано з порушенням вимог ст. 545 КПК щодо отримання запиту про міжнародну правову допомогу.
Перевіривши касаційну скаргу Верховний Суд визнав її необґрунтованою та зазначив, що місцевий суд визнав показання свідка послідовними й такими, що співпадають між собою, не містять істотних суперечностей. Підстав не довіряти їм у суду першої інстанції не було, а тому суд обґрунтовано поклав відповідний протокол допиту вказаного свідка у Кіровському районному суді м. Курська Російської Федерації в основу вироку.
Посилання засудженого на порушення ст. 23 КПК є безпідставними, оскільки вказаного свідка було допитано іноземним судом у порядку глав 42, 43 КПК за запитом про міжнародну правову допомогу згідно з клопотанням прокурора. До запиту було додано перелік питань, які необхідно поставити свідку, як це передбачено ч. 3 ст. 552 КПК, при цьому сторона захисту не була позбавлена можливості внести до переліку свої питання. Допустимість як доказу вказаного протоколу визначено судом на підставі ч. 2 ст. 550 КПК.
Всупереч доводам засудженого суд не порушив вимог ч. 2 ст. 545, ст. 551 КПК, оскільки судом було надіслано ухвалу та запит «Про міжнародно-правову допомогу» через Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області Міністерства юстиції України, тобто через уповноважений орган.
Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області надіслало до Кременецького районного суду Тернопільської області матеріали, складені російської стороною за результатами виконання запиту щодо надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.
Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі засудженого, про те, що він був тверезим під час скоєння ДТП, а біологічні зразки для проведення судово-медичного дослідження (даними висновку якого підтверджено стан алкогольного сп’яніння) були взяті з порушенням закону та Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров’я України № 400/666 від 9 вересня 2009 р. (далі – Інструкція), яка була чинною на момент вчинення злочину, є безпідставними.
Згідно з висновком місцевого суду факт перебування засудженого під час ДТП у стані алкогольного сп’яніння підтверджено наявними в матеріалах кримінального провадження актом медичного огляду, висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння, висновками судово-медичних експертиз.
Відбір біологічних зразків (кров) у лікарні було зроблено двічі. Проте в Інструкції немає застережень про можливу кількість відбору біологічних зразків. Тобто здійснення відбору двічі не заборонено.
Допитані в судовому засіданні судово-медичні експерти пояснили, що надані на дослідження біологічні зразки відповідали нормам, були належно збережені та опечатані, не було порушено цілісності упакування, про що також зазначено в їхніх висновках. Той факт, що слідчий забрав із лікарні та самостійно передав зразки біологічного матеріалу для дослідження експерту, не є підставою для визнання відповідних висновків недопустимими доказами.
Необхідності для отримання зразків для проведення експертизи в порядку, передбаченому ст. 245 КПК, у слідчого не було, оскільки п. 1.8. Інструкції передбачено, що у разі ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп’яніння учасників цієї пригоди є обов’язковим у вищезазначених закладах охорони здоров’я, що й було виконано
З огляду на викладене, колегія суддів ВС дійшла висновку, що судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено стороні захисту у виклику для допиту слідчих з приводу обставин відібрання у засудженого біологічних зразків для проведення лабораторного дослідження з метою визначення стану алкогольного сп’яніння, оскільки, як уже було зазначено вище, ці обставини підтвердили свідки та експерти.
Підготував Ярослав Степанніков
