Судова практика
Тримання підозрюваного в суді у металевій клітці, а не скляному загородженні, є порушенням статті 3 ЄКПЛ та спричиняє йому моральну шкоду
3 серпня 2022 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 686/25511/20 задовольнив частково касаційну скаргу позивача, протиправне утримання якого у ґратчастому, а не скляному загородженні в залі судового засідання мало принизливий характер.
Фігурант звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди 5 000 000 грн з тих підстав, що після його затримання під час розгляду в суді питання про застосування запобіжного заходу незаконно помістили у металеву клітку і неодноразово переводили з однієї клітки в іншу в кайданках. У клітці не було столу, що позбавило його можливості робити записи під час слухання. Адвокат міг підійти до нього лише з дозволу суду і розмовляти в присутності охоронців.
Позивач вказував, що у результаті незаконних дій органів державної влади він зазнав душевних страждань і приниження, було порушено його гідність, він потерпів від нелюдського поводження.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що особа заявила позов до Міністерства юстиції України, яке є неналежним відповідачем у справі.
Читайте також: Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями правоохоронних органів
Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в його мотивувальній частині, зазначивши, що суд помилково ототожнив статус Міністерства юстиції України, яке здійснює представництво інтересів держави в суді, з державою Україна як відповідачем у справі, дійшов необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з цих правових підстав. Позивач не довів, що його нетривале перебування у місці для тримання обвинувачених (підсудних), яке відокремлене від інших учасників справи металевим загородженням, призвело до нелюдського чи такого, що принижує честь і гідність, поводження щодо нього, а сам по собі факт поміщення його за це загородження в залі судового засідання та застосування кайданків під час конвоювання не свідчить про незаконність дій відповідача та заподіяння позивачу моральної шкоди.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що розміщення обвинуваченого у металевій клітці під час кримінального провадження є нелюдським, таким, що принижує гідність, поводженням, а тому висновок апеляційного суду про недоведеність позовних вимог є помилковим та свідчить про порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Читайте також: Стягнення шкоди з держави, завданої внаслідок кримінального правопорушення
Верховний Суд вказав, що в низці справ Європейський суд з прав людини вже розглядав питання тримання особи у металевій клітці під час судового розгляду, що до цих пір має місце у кількох державах – учасницях Конвенції, включаючи Україну. Зокрема Європейський суд з прав людини зауважив, що тримання людини в металевій клітці під час судового розгляду – з огляду на його об`єктивно принизливий характер, що несумісний зі стандартами цивілізованої поведінки, яка є важливим елементом демократичного суспільства, – саме по собі становить образу людської гідності, що порушує ст. 3 Конвенції (див. рішення у справі «Свінарєнко та Сляднєв проти Росії» (Svinarenko and Slyadnev v. Russia), заяви № 32541/08 і № 43441/08, п. 138, від 17 липня 2014 року).
Крім того тримання позивача у залі судового засідання у металевому ґратчастому загородженні під час судового розгляду не відповідало нормам п. 11 Інструкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинувачених (підсудних), засуджених за вимогою судів, вимогам Державних будівельних норм України В.2.2-26:2010 «Будинки і споруди. Суди» (зі змінами) та Наказу Державної судової адміністрації України від 20 березня 2017 р. № 350, згідно із якими загородження для розміщення обвинувачених в залі судового засідання мають бути виготовлені із захисного скла з фасадної та бічної сторін.
Встановлено, що позивач обвинувачувався у вчиненні ненасильницького злочину; матеріали справи не містять негативних відомостей про його особу, а також доказів, які б свідчили про його схильність до насильства. Загроза суспільній безпеці під час судового розгляду питання про обрання позивачу запобіжного заходу не підтверджувалася конкретними фактами.
З урахуванням зазначеного, Верховний Суд вирішив, що протиправне утримання позивача у ґратчастому, а не скляному загородженні в залі судового засідання мало об’єктивно принизливий характер, несумісний із стандартами цивілізованої поведінки, саме по собі становило образу людської гідності, чим спричинило йому моральну шкоду.
Вказані обставини не були враховані судами під час розгляду цієї справи.
Зважаючи на зазначене, Верховний Суд скасував судові рішення, позов задовольнив частково та з посиланням на ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України стягнув з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь позивача моральну шкоду – 1 000 грн.
Підготував Леонід Лазебний
